ОРГАН НЮХУ – ОДИН ІЗ НАЙДРЕВНІШИХ ОРГАНІВ ЧУТТЯ

Нюховий мозок філогенетично вважають найстарішою частиною мозку. Нюховий аналізатор сприяє орієнтації організму в навколишньому просторі та процесу пізнання зовнішнього світу. Він впливає на харчову поведінку, бере участь в апробації їжі на їстівність, на оборонну поведінку, оскільки допомагає уникнути небезпеки завдяки здатності розрізняти шкідливі для організму речовини, а також впливає на емоційну та сексуальну поведінку (більшість тварин орієнтуються на нюх, коли шукають партнера для продовження роду).

Сучасна теорія нюху та теорії нюху, котрі варто лишити в історії

Нюхова функція здійснюється завдяки наявності специфічного нюхового епітелію. Для доставки до нього ароматичних речовин необхідний рух повітря в порожнині носу. Пахучі речовини досягають нюхової ділянки двома шляхами: при вдиху повітря через ніс, коли повітря проходить через нюхову ділянку, та при видиху повітря через носоглотку і хоани (у цьому випадку нюхові відчуття доповнюються смаковими).

Найпростішою для сприйняття широким загалом була теорія Цваардемакера. Вона полягала в наступному: після досягнення нюхової ділянки пахучі речовини розчиняються у секреті Боуменових залоз; так як цей секрет має низький осмотичний тиск, молекули пахучих речовин швидко поширюються в ньому і досягають протоплазми нюхових волосків, де відбувається хімічна реакція, в результаті якої утворюється певна речовина, що збуджує нюхові нейрони і так починається передача збудження аж до підкіркових центрів. Саме ця теорія тривалий час була однією з основних теорій нюху, але що за речовина утворюється в нюховій цибулині і яка її фізична та хімічна характеристика, ні Цваардемакер, ні хто інший не пояснював. Та і доказів прямого співвідношення запаху до хімічної будови ароматичної речовини не було знайдено. Тому теорія хоч і виглядає на перший погляд просто і логічно, але наукової обґрунтованості не має.

Досить тривалий час між собою сперечались дві теорії: стереохімічна (ключ-замок) та вібраційна (квантова).

Прихильники вібраційної теорії стверджували, що при потраплянні до нюхової ділянки ароматичної молекули, електрон одного із нюхових рецепторів проникає в цю молекулу і виділяє енергію, змушуючи молекулу коливатися. Внутрішньомолекулярні вібрації (коливання) молекул пахучих речовин створюють хвилі, котрі у свою чергу діють на нюховий нерв.

Порушення нюху

На розлади нюхової функції страждає приблизно 19% населення старше 20 років та 25% старше 50 років. Закономірною вважається втрата нюху з віком. Кожна 8 людина у віці з 53 до 91 року страждає на втрату нюху.

Згідно з МКХ 10 виділяють такі порушення нюху, як аносмія - повна тотальна втрата нюху та паросмія - спотворене сприйняття запахів.

Згідно з класифікацією порушень функції нюхового аналізатора за Кицером А. Е. розрізняють якісні та кількісні порушення нюху.

За причиною виникнення розрізняють вроджені і набуті розлади нюхового аналізатора. Набуті розлади, в свою чергу, поділяють на кондуктивні і перцептивні (нейросенсорні).

Причинами розвитку кондуктивних порушень функції нюхового аналізатора є порушення надходження повітря із молекулами аромату до порожнини носа і його рівномірний розподіл безпосередньо в порожнині носа. До таких порушень призводять:

-     порушення анатомії порожнини носа (деформація зовнішнього носа, викривлення перегородки);

-     синехії нюхової ділянки порожнини носа;

-     поліпозні ураження слизової оболонки носа;

-     гіпертрофічні риніти;

-     деякі форми алергічної риносинусопатії;

-     атрезії присінку носа і хоан;

-     сторонні тіла у порожнині носа.

Також до кондуктивних порушень належать порушення, які пов’язані зі зниженням функції залоз Брумена у слизовій оболонці порожнини носа, і як наслідок, - зниження або повна відсутність продукції слизу, що забезпечує щільний контакт пахучих речовин, які знаходяться у повітрі, із рецепторними клітинами нейроепітелію нюхового аналізатора. Ця патологія часто зустрічається у хворих на гіпотрофічний і атрофічний риніти, озену, дистрофічну форму склероми.

Окремо серед кондуктивних порушень нюхового аналізатора слід виділити порушення, які спричинені оперативними втручаннями, наприклад, тотальною ларингектомією або операціями, наслідком яких є довічне носіння трахеостоми. У цих випадках відбувається повне розділення верхніх і нижніх дихальних шляхів, що веде до низки порушень з боку функції порожнини носа, в тому числі і сприйняття запахів.

Перцептивні розлади нюху виникають внаслідок:

-     перенесених нейроінфекційних захворювань;

-     впливу нейротоксичних лікарських препаратів і хімічних речовин;

-     перенесених черепномозкових травм;

-     захворювань, що пов’язані з гострими розладами мозкового кровообігу.

Нагадуємо, що в разі погіршення відчуття запахів слід відвідати лікаря – отоларинголога чи невролога.

Світлана Іванченко, завідувач відділення, лікар-отоларинголог КП «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради ім. Леоніда Куроєдова»