ЛІКАР-НЕВРОЛОГ РОЗПОВІДАЄ ПРО РАННІ ОЗНАКИ ХВОРОБИ АЛЬЦГЕЙМЕРА, ЯКІ ЧАСТО ЗАЛИШАЮТЬСЯ НЕПОМІЧЕНИМИ

Більшість людей хоча б раз забували, куди поклали ключі або навіщо зайшли до кімнати. Зазвичай такі моменти не становлять загрози й пов'язані з перевтомою або стресом. Але інколи забудькуватість може бути одним із перших проявів хвороби Альцгеймера – захворювання, яке поступово впливає на пам'ять, мислення та повсякденне життя людини.

За словами лікарів, ранні ознаки часто залишаються непоміченими, оскільки розвиваються повільно. Іноді зміни першими помічають не самі люди, а їхні рідні чи друзі.

З віком пам'ять може працювати не так швидко, як у молодості. Проте існує різниця між тим, щоб час від часу забути ім'я знайомого, і тим, щоб регулярно не пам'ятати нещодавніх подій.

Тривожним сигналом можуть бути ситуації, коли людина:

-      постійно перепитує одну й ту саму інформацію;

-      забуває про важливі зустрічі чи домовленості;

-      не може пригадати розмову, яка відбулася кілька годин тому.

Подібні зміни не завжди означають розвиток Альцгеймера, але вони потребують уваги.

Труднощі у звичних справах. Ще одна особливість ранньої стадії хвороби – складність у виконанні повсякденних дій. Наприклад, людина може раптом розгубитися під час приготування знайомої страви, помилятися в оплаті рахунків або забувати послідовність дій, яку раніше виконувала автоматично. Такі моменти часто пояснюють перевтомою, хоча інколи вони можуть свідчити про зміни в роботі головного мозку.

Втрата орієнтації. Іноді людина починає плутати дати, дні тижня або не може швидко зрозуміти, як опинилася в певному місці. У деяких випадках виникають труднощі навіть на добре знайомих маршрутах. Разова неуважність не є приводом для паніки, але якщо такі ситуації повторюються дедалі частіше, їх не варто ігнорувати.

Зміни в мовленні. На початкових етапах захворювання можуть виникати проблеми з підбором слів. Людина ніби знає, що хоче сказати, але не може швидко знайти потрібний вислів. Через це розмова стає повільнішою, з'являються довгі паузи або повторення одних і тих самих фраз. Близькі нерідко сприймають це як звичайну розсіяність, хоча іноді причина може бути серйознішою.

Неочікувані зміни характеру. Хвороба Альцгеймера впливає не лише на пам'ять. У деяких людей змінюється поведінка: вони стають більш замкнутими, дратівливими або втрачають інтерес до занять, які раніше приносили задоволення. Також можуть з'явитися підвищена тривожність, недовіра до оточуючих або небажання спілкуватися навіть із близькими людьми.

Чому важливо не зволікати. Фахівці наголошують, що раннє виявлення когнітивних порушень дає більше можливостей для контролю захворювання. Сучасні методи лікування не здатні повністю усунути хворобу Альцгеймера, однак можуть допомогти сповільнити її розвиток і підтримати якість життя пацієнта. Водночас схожі симптоми можуть бути пов'язані й з іншими станами – хронічним стресом, депресією, нестачею вітамінів, гормональними порушеннями чи проблемами зі сном. Саме тому остаточний висновок може зробити лише лікар після відповідного обстеження.

Найбільш обґрунтована стратегія раннього виявлення. Якщо родичу понад 65 років, і ви помітили стійкі зміни, записуйте конкретні приклади з датами: що саме сталося; коли; як часто повторюється; чи заважає повсякденному життю. Такий щоденник часто набагато цінніший для невролога, ніж загальна фраза «щось із пам'яттю не так».

Коли варто звернутися до лікаря без зволікання? Якщо з'явилися: швидке погіршення пам'яті за тижні або місяці, раптова дезорієнтація, проблеми з мовою, ходою або слабкість у кінцівках, галюцинації або різка зміна поведінки, нездатність самостійно виконувати звичні повсякденні дії.

Ранні ознаки хвороби Альцгеймера не завжди виглядають як серйозна проблема. Часто вони маскуються під звичайну втому або вікові зміни. Але якщо порушення пам'яті, труднощі з мисленням чи зміни в поведінці стають регулярними й заважають повсякденному життю, не варто відкладати консультацію зі спеціалістом.

Уважність до таких сигналів може допомогти вчасно виявити проблему та розпочати необхідну підтримку, що особливо важливо як для самої людини, так і для її родини.

Євгенія КОЛЛЯКОВА, лікар-невролог, завідувач неврологічного відділення КП «Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського ПОР»