ДОНОРИ – ДРУГА ЛІНІЯ ОБОРОНИ: ПОЛТАВЩИНА ВШАНОВУЄ ГЕРОЇВ, ЩО ДАРУЮТЬ ЖИТТЯ

14 червня – день, коли у всьому світі згадують про людей, які не носять зброї, але щодня рятують життя. У затишному подвір’ї Полтавської обласної станції переливання крові цього ранку було особливо тепло: на клумбах квіти, у руках – пляшечки води та морозиво, а в серцях – вдячність. Так розпочалися урочистості до Всесвітнього дня донора крові, який набув нового значення в часи великої війни.

Напередодні до станції прийшли ті, хто вже десятки разів ділився найціннішим – власною кров’ю. В актовій залі зібралися почесні донори, військові, медики, рятувальники, поліцейські, представники Червоного Хреста, активісти. Об’єднані спільною справою, вони стали символом небайдужості та сили українського тилу.

«Особливо після початку повномасштабного вторгнення саме ви – донори – рятуєте десятки тисяч життів: і військових, і цивільних. Це неоціненна допомога», – звернувся до присутніх Юрій Курилко, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної військової адміністрації. Він відзначив, що Полтавська область, завдяки згуртованості та самовідданості донорів, не тільки забезпечує препаратами крові власні медичні заклади, а й допомагає іншим регіонам. Станція переливання крові стала стратегічним пунктом, де вирішується доля поранених.

Керівник обласної станції Володимир Рудіков приєднався до щирих привітань, назвавши наших донорів ключовими фігурами, які роблять святу справу – рятують людей. 

Заслужені нагороди – подяки та відзнаки знайшли своїх героїв. Серед нагороджених – Олег Русін, один із тих, хто здає кров понад 40 разів, Олег Мажара – військовий, який попри поранення залишився вірним добрій справі, та Юрій Жовнір – боєць, який служить у 13-му батальйоні й не пропускає жодної можливості здати кров. Його історія – приклад того, як тил і фронт можуть бути однією командою.

«13 – моє щасливе число: з 2013 року я донор, служу в 13-му батальйоні, і нещодавно відзначив 13 років подружнього життя. Дякую медикам і волонтерам – без вас не було б нас», – сказав Юрій.

Такі прості, але глибокі слова звучали неодноразово. Подяки й подарунки, посмішки, щирі обійми – усе це створювало атмосферу великого родинного свята. Проте за кожною церемонією – сувора реальність: війна триває, а кров потрібна щодня.

«Одна донація – це лише 10 хвилин, але вона може врятувати три життя,  говорить Тетяна Герасименко, завідувачка відділу комплектування донорських кадрів. – Донори – це гордість країни!»

Серед виступів були й теплі слова від представників Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Головного управління ДСНС України в Полтавській області, представників колективів яких – донорів – нагородили також почесними відзнаками.

Валентина Родик, представниця Полтавської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, назвала донорів «другою лінією оборони» – і з цим важко не погодитись.

Бути донором – це бути частиною великої української родини, що стоїть пліч-о-пліч у боротьбі за життя, свободу та гідність. Кожна крапля крові – це крок до Перемоги.

Якщо ви ще не стали донорами – можливо, саме сьогодні час зробити перший крок. Бо героєм може бути кожен.