ЦЕЛІАКІЯ: СИМПТОМИ, ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ

Целіакія – це захворювання кишечника внаслідок непереносимості  клейковини злаків (глютену), внаслідок вродженого дефіциту або зниження продукції тонкою кишкою фермента, що розщеплює глютен. Глютен – білковий комплекс, що міститься у верхніх оболонках зерен пшениці, жита та ячменю. Овес  не містить глютен, однак деякі його сорти містять споріднені за складом речовини, які вступають в реакцію з антитілами до глютену. Целіакія зустрічається у всіх країнах світу.

При вживанні харчових продуктів, що містять глютен, у генетично схильних до целіакії пацієнтів виникає імунна реакція організму, яка спрямована на пошкодження тонкого кишечника. При цьому на його внутрішній поверхні відмирають крихітні пальцеподібні ворсинки, так звані “віллє”, які беруть активну участь у всмоктуванні поживних речовин у кров. Аутоімунне запалення слизової оболонки тонкого кишечника  викликає порушення всіх його функцій , а саме травлення, засвоєння, секреторної і рухової діяльності. Наслідком є загальне порушення харчування, яке проявляється у вигляді змін шкіри, скелетних і гладких м’язів( у внутрішніх органах), центральної  та периферійної  нервової системи, кісткової системи, залоз внутрішньої секреції і інших органів.

Важливо зазначити, що якщо в  раціоні присутній глютен, імунна система хворого на целіакію перебуває під постійним антигенним пресингом, внаслідок чого можуть виникнути інші аутоімунні захворювання. Імунна система поступово виснажуєтьсяі, врешті-решт, відмовляє, що призводить до тяжких ускладнень.

За даними Всесвітньої організації гастроентерології, целіакію поділяють на два типи: типову і атипову. Типова – захворювання проявляється в дитинстві і характеризується діареєю, метеоризмом, стеатореєю (кал блідого кольору, з неприємним запахом, жирні випорожнення). При атиповій формі пацієнти можуть мати мало виражені шлунково-кишкові симптоми, але розвиваються анемії, дефіцит вітамінів В9, В12, D, підвищення ферментів печінки, дефекти зубної емалі, безпліддя, депресія і тривожність, периферичні нейропатії, сверблячі висипання на шкірі тощо.

При латентній формі захворювання проходить безсимптомно, але всмоктування поживних речовин порушується, хворий не отримує важливих вітамінів та мікроелементів – особливо заліза, кальцію та фолату. Цей стан особливо небезпечний для вагітних і жінок, які планують вагітність, а також для дітей, які перебувають в активній стадії розвитку.

Картина целіакії у дорослих і дітей різна. У маленьких дітей з’являються симптоми після введення в раціон їжі, що містить глютен (найчастіше манної каші). У зрілому віці симптоми найчастіше виникають між 25-40 роками, і їм може передувати якесь навантаження на організм, наприклад, серйозне інфекційне захворювання, операція, травма, вагітність, пологи і годування грудьми, психічний стрес.

Основним лікуванням целіакії є дотримання безглютенової дієти протягом всього життя. Ця дієта вимагає відмови від продуктів, що містять пшеницю, жито, ячмінь і овес. Суворе дотримання дієти допомагає оздоровити кишкову та імунну системи. Крім корекції харчування також проводиться медикаментозна терапія.

Целіакію не можна вилікувати, але з нею можна ефективно боротися. Своєчасна діагностика, правильно поставлений діагноз, а також дотримання всіх лікарських рекомендацій дозволяють запобігти небажаним наслідкам і розвитку таких ускладнень, як рак кишечника, безпліддя, остеопороз та електролітний дисбаланс.

Галина ЛИСЕНКО, лікар ЗПСМ, завідувач Заводської АЗПСМ № 2 КНП Лохвицький Центр ПМСД