ЛІКАР-УРОЛОГ РОЗПОВІДАЄ ПРО ПРИЧИНИ ТА ЛІКУВАННЯ НЕТРИМАННЯ У ЖІНОК

Нетримання сечі – це актуальна проблема, з якою жінка може зіткнутися у будь якому віці. Але найчастіше ця патологія проявляється після 50 років. Мимовільне сечовипускання або виділення сечі у жінок під час кашлю, чхання, фізичному навантаженні (стрибках, вставання з ліжка) та іншої діяльності не є небезпечним захворюванням.

Ця проблема приносить емоційний та психологічний дискомфорт, порушує звичний ритм життя, виникає дискомфорт на робочому місті, має вплив на особисте життя, тому потребує лікування.

Причинами нетримання сечі у жінок є період вагітності, зайва вага та гормональні зміни послаблюють тазове дно: м’язи, зв’язки та тканини, які підтримують сечовий міхур. Тазове дно згодом слабшає: під час пологів через потуги, а потім після менопаузи, коли жіночий організм виробляє менше гормону естрогену, який фізіологічно впливає на підтримання тазового дна міцним.

Тому виділяють дві основні причини нетримання сечі у жінок:

• Фізіологічна: слабкість м'язів тазового дна та сфінктера сечового міхура. У цьому випадку у жінок порушення спостерігається після пологів, внаслідок післяпологових та інших травм інтимної зони. Після перенесених гінекологічних втручань із розсіченням м'язів, а також при збоях у роботі центральної нервової системи. Втрата контролю над сечовим міхуром також часто спостерігається у жінок похилого віку (вікове підтікання сечі) в період менопаузи. Іншими причинами жіночого нетримання сечі є інфекції сечовивідних шляхів, пухлини сечостатевої системи, гормональні порушення, що призводять до різних розладів органів тазового дна. Сімейний анамнез нетримання сечі також є фактором, що збільшує ризик розвитку цієї патології сечового міхура.

• Механічна: підвищений внутрішньочеревний тиск, що діє на сечовий міхур. Виділення сечі спостерігається при кашлі, чханні, а також при фізичних навантаженнях та заняттях спортом, наприклад, при піднятті важких речей, під час стрибків, бігу або інтенсивних рухах. Такий ефект відзначається, якщо сечовий міхур не тримає сечу. Крім того, провокуючим фактором є надмірна вага, через  яку відбувається надмірне навантаження м’язів черевного преса та м’язів тазового дна.

Види та симптоми нетримання сечі. Залежно від ситуацій, що викликають мимовільне виділення та підтікання сечі, розрізняють такі основні види нетримання сечі:

- стресове нетримання сечі – виникає при фізичних навантаженнях та фізіологічних процесах (кашель, чхання, сміх);

-  імперативне нетримання сечі – це нездатність утримувати сечу в сечовому міхурі при сильному позиву до сечовипускання;

-  підтікання сечі – постійне мимовільне витікання сечі у зв'язку з порушеннями нервової системи або ослабленням сфінктерів та надлишковим наповненням сечового міхура;

- виділення сечі після сечовипускання – збільшення залишкового обсягу сечі після сечовипускання та нездатність сечового міхура утримувати цей обсяг призводять до мимовільного виділення сечі вже після завершення сечовипускання;

-  нічне нетримання (нічний енурез) – причинами хвороби у дорослому віці є порушення розвитку сечовивідної системи, патології головного та спинного мозку, інфекційні та запальні захворювання, ендокринні порушення, а також психічні травми.

Трапляються також змішані види нетримання сечі, які поєднують дві і більше причини з комбінацією відповідних симптомів.

Діагностика нетримання сечі потребує низки обстежень:

-    Загальний та урологічний огляд.

-    Загальний аналіз крові та сечі.

-    Інструментальні обстеження.

-     УЗД, КТ, МРТ органів малого тазу.

-    Ендоскопічне обстеження сечівника – цистоскопія (оцінка слизової оболонки каналу та сечового міхура).

-     Уродинамічні дослідження (оцінка місткості та розтяжності сечового міхура).

-   Q-tip-тест проводиться за допомогою спеціального катетера, який фіксується біля сфінктера сечового міхура для оцінки активності цієї зони. Дослідження допомагає визначити тип нетримання сечі.

-  Вимірювання залишкового обсягу сечі (оцінка здатності м'язів сечового міхура скорочуватися).

Функціональні випробування:

-   Кашльова проба та проба з напруженням – вважаються позитивними, якщо після кашлю або напруження відзначається виділення сечі.

-   Тест із прокладкою – порівняння ваги прокладки в сухому стані та після її носіння протягом певного періоду часу та звичних фізичних навантажень із веденням щоденника питного режиму. Використовується для об’єктивної оцінки кількості сечі, що виділяється під час епізодів нетримання.

-      Опитувальники: для пацієнтів або їхніх родичів; за обсягом рідини, що вживається; за частотою сечовипускання; з епізодів нетримання сечі; щодо впливу нетримання сечі на якість життя.

Рішення щодо обстеження та лікування приймає лікар-уролог залежно від причини та типу нетримання сечі.

Існують загальні рекомендації щодо профілактики нетримання сечі:

-         Своєчасне лікування інфекційних та запальних захворювань сечостатевої системи та дотримання інтимної гігієни для їх профілактики.

-         Підтримка нормальної маси тіла.

-         Заняття спортом та ведення активного способу життя.

-         Виконання вправ для зміцнення м'язів тазового дна.

-         При частих запорах усунення їх причин.

-         Під час вагітності та після пологів, виконання вправ Кегеля та носіння спеціального бандажу для зменшення навантаження на м’язи черевного преса.

Нетримання сечі істотно погіршує якість життя, тому потрібно подолати сором і звернутися до лікаря, який запропонує ефективні сучасні методи лікування даної недуги.

Сергій СУПРУНЕНКО, лікар-уролог обласного урологічного центру КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР»