ЛІКАР-ЕНДОКРИНОЛОГ РОЗПОВІДАЄ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Щитоподібна залоза – це орган ендокринної системи, що виробляє гормони, відповідальні за метаболізм та інші біологічні процеси. Вона розташована в нижній частині шиї та регулює життєдіяльність усього організму. Тому, коли в її роботі виникають збої, це може спричинити серйозні проблеми зі здоров’ям.

Цей орган знаходиться внизу шиї, між гортанню та трахеєю. Залоза формою нагадує букву «Н»: складається з 2 часток, які з’єднуються вузьким перешийком. На задній її частині знаходиться кілька паращитоподібних залоз.

     Основна функція щитоподібної залози – виробляти гормони, що підтримують роботу всього організму. Ці речовини відповідають за: обмінні процеси; клітинне зростання; синтез білка; розщеплення жирів; зміцнення кісткової тканини та енергетичний обмін у клітинах.

Основні гормони щитоподібної залози – це йодовмісні речовини, а саме: тироксин (Т3), трийодтиронін (Т4), кальцитонін. Вони відіграють важливу роль у виробництві тиреотропіну, що виробляється гіпофізом та гіпоталамусом.

Поширені захворювання щитоподібної залози та їх причини

Гіперфункція щитоподібної залози (тіореотоксикоз або гіпертиреоз) – орган виробляє забагато гормонів.

Гіпофункція щитоподібної залози (гіпотиреоз) – дефіцит йодовмісних гормонів.

Фолікулярна аденома щитоподібної залози – доброякісне новоутворення, вузлик у тканинах органу.

Аутоімунний тиреоїдит – хронічне запалення щитоподібної залози, що руйнує структуру її тканин та порушує роботу.

Зоб – патологічне збільшення щитоподібної залози, яке найчастіше супроводжується гіперпродукцією гормонів та сильною інтоксикацією.

Рак щитоподібної залози – це злоякісна пухлина, яка формується у тканинах органу.

Чому розвиваються хвороби щитоподібної залози? Вони можуть передаватися у спадок і бути аутоімунними. Також нерідко їх провокують: неправильне харчування; хронічні стреси; вплив радіації; черепно-мозкові травми; інфекційно-запальні патології та вікові зміни.

Як проявляються патології:

-         погіршується пам’ять та концентрація уваги;

-         підвищується тривожність, може розвинутися депресія;

-         порушується сон;

-         падає апетит;

-         волосся стає тонким та ламким;

-         шкіра лущиться;

-         артеріальний тиск постійно знижений;

-         часто відчувається озноб через знижену температуру тіла;

-         турбують запаморочення;

-         збільшується вага;

-         турбують запори;

-         в жінок збивається менструальний цикл;

-         постійно відчувається втома та слабкість.

     При гіпертиреозі, коли гормонів виділяється дуже багато, людина може зіткнутися з такими проблемами, як: частішає серцебиття; виникає рясна пітливість; різко знижується вага; тиск постійно підвищений; людина стає дратівливою, нервозною, неспокійною; погіршується зір; порушується травлення, часто турбують нудота, проноси; частішає сечовипускання; тремтять руки та пальці; випадає волосся.

Коли у людини розвиваються зоб, гіперплазія щитоподібної залози, злоякісні пухлини – ці патології супроводжуються збільшенням розмірів органу. При цьому можна побачити припухлість унизу шиї; біль та дискомфорт у горлі; ускладнене ковтання та дихання; набряклість обличчя та шиї; зміну голосу.

Якщо ви помітили у себе схожі проблеми – потрібно записатися до лікаря та пройти скринінг щитоподібної залози. На ранніх фазах хвороби цього органу легше піддаються лікуванню.

Діагностика захворювань щитоподібної залози

Щоб з’ясувати причини збою в роботі органу, необхідно пройти комплексне обстеження. Для цього використовують такі методи:

-     візуальний огляд та пальпація щитоподібної залози – дозволяє оцінити розмір та форму органу, виявити збільшення, неоднорідність чи інші аномалії;

-     ультразвукове дослідження щитоподібної залози – дає можливість візуалізувати її розміри, форму та структуру, виявити вузли та інші новоутворення;

-     аналізи на гормони щитоподібної залози – включають проби на Т3, Т4 і ТТГ. Їх беруть із вени. За допомогою цього дослідження можна зрозуміти, чи порушені функції органу, і в який бік. Для гормонів щитоподібної залози норма становить: Т3 – 1,17-2,18 нмоль/л загальний та 0,4 нг/100 мл вільний, Т4 – 62-141 нмоль/л загальний та 1,5-2,9 мкг/100 мл вільний, ТТГ – від 0,4-0,5 до 4,2-5 мМЕ/л;

-     біопсія щитоподібної залози – призначається, коли ультразвук показав збільшення органу, гіпертрофію тканин, вузли. У проблемну ділянку вводять спеціальну голку, якою роблять пункцію щитоподібної залози з забором тканин для гістологічного дослідження – це дозволяє визначити, чи є новоутворення злоякісним.

Важливо розуміти, що життя після видалення щитоподібної залози має свої особливості. Пацієнту підбирають замісну терапію, щоб підтримувати нормальний гормональний фон в організмі. Також потрібно правильно харчуватися, відмовитися від куріння та вживання алкоголю.

Насамперед, треба стежити за раціоном. Корисні продукти для щитоподібної залози: йодована сіль, риба, шпинат, морська капуста, броколі, яблука, хурма, горіхи. Але підбираючи раціон, важливо знати свій точний діагноз. Адже за одних патологій ці продукти допомагають, а за інших – лише посилюють хворобу.

Рекомендації щодо дієти можна отримати в ендокринолога – він підкаже, як нормалізувати роботу щитоподібної залози.

Тетяна КОШЕЛЬ, лікар-ендокринолог поліклініки КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»