З 8 ПО14 БЕРЕЗНЯ РОЗПОЧАВСЯ ВСЕСВІТНІЙ ТИЖДЕНЬ БОРОТЬБИ З ГЛАУКОМОЮ

Тиждень заснований у 2008 році з ініціативи Всесвітньої асоціації товариств глаукоми і Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою. У мільйонів людей всього світі ця хвороба спричиняє незворотну втрату зору. Глаукома зазвичай прогресує непомітно, тому раннє виявлення та обізнаність про неї мають вирішальне значення для запобігання сліпоті.

Глаукома – це група хронічних захворювань органу зору, що характеризуються прогресуючим ушкодженням зорового нерва, яке найчастіше пов’язаним із підвищенням внутрішньоочного тиску, але вона може виникати й за нормального тиску. Захворювання призводить до поступової та незворотної втрати зору і є однією з провідних причин сліпоти у світі. Хвороба має повільний хронічний перебіг, часто без помітних симптомів на ранніх стадіях, що ускладнює ранню діагностику.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі на глаукому страждає понад 76–100 мільйонів людей. Хвороба посідає одне з перших місць серед причин незворотної сліпоти. Близько 1-2 % населення віком старше 40 років мають це захворювання, причому значна частина випадків залишається недіагностованими. У 2013 році поширеність глаукоми становила приблизно 64,3 млн осіб у світі, а до 2040 року очікується, що кількість людей з глаукомою зросте до майже 112 млн через старіння населення та демографічні зміни.

Найпоширенішими формами глаукоми є: первинна відкритокутова глаукома – найбільш розповсюджена форма, особливо серед людей старших вікових груп; первинна закритокутова глаукома – частіше зустрічається в азіатських популяціях; вторинна глаукома - пов’язана із травмами або іншими очними захворюваннями.

Хоча глаукома традиційно вважається хворобою дорослого віку, вона може виникати і у дітей. Дитяча глаукома включає первинну вроджену глаукому, ювенільну глаукому та вторинні форми.

Первинна вроджена глаукома трапляється приблизно у 1 з 10 000 новонароджених. Загальна поширеність глаукоми серед дітей становить близько 2–3 випадків на 100 000 осіб дитячого віку. Глаукома є причиною приблизно 5% випадків дитячої сліпоти у світі.

Основними симптомами вродженої глаукоми є світлобоязнь, сльозотеча, спазм повік, помутніння рогівки та збільшення розмірів очного яблука. У старших дітей симптоми можуть бути маловираженими.

Діагностика глаукоми є комплексною і базується на поєднанні клінічних, інструментальних та функціональних методів обстеження. Оскільки на ранніх стадіях захворювання часто перебігає безсимптомно, саме регулярні профілактичні огляди відіграють ключову роль у своєчасному виявленні глаукоми.

1.    Вимірювання внутрішньоочного тиску є базовим методом обстеження при підозрі на глаукому. Вона дозволяє визначити рівень внутрішньоочного тиску (ВОТ), підвищення якого є одним із головних факторів ризику розвитку захворювання. Найпоширенішими є безконтактна тонометрія та апланаційна тонометрія за Гольдманом, яка вважається «золотим стандартом».

2.   Офтальмоскопія за допомогою якої ми оцінює стан диска зорового нерва. Цей метод дозволяє виявити структурні зміни зорового нерва.

3.  Периметрія використовується для оцінки функціонального стану зорового аналізатора. При глаукомі поступово з’являються характерні дефекти поля зору (скотоми), які з часом можуть прогресувати.

4.    Гоніоскопія – це метод дослідження кута передньої камери ока. Він необхідний для диференціації відкритокутової та закритокутової форм глаукоми, а також для оцінки ризику закриття кута. Обстеження проводиться за допомогою спеціальної гоніолінзи.

5.      Оптична когерентна томографія (ОКТ) дозволяє отримати високоточні пошарові зображення структур ока. ОКТ є надзвичайно інформативною для ранньої діагностики глаукоми та моніторингу її прогресування.

6.    Пахіметрія використовується для вимірювання товщини рогівки. Цей показник впливає на точність вимірювання внутрішньоочного тиску, тому є важливим допоміжним методом у діагностиці глаукоми.

7.    Тонографія та добова тонометрія - ці методи дозволяють оцінити коливання внутрішньоочного тиску протягом доби та стан відтоку внутрішньоочної рідини, що є важливим для уточнення діагнозу та вибору тактики лікування.

Лікування глаукоми спрямоване на зниження внутрішньоочного тиску та запобігання подальшому ушкодженню зорового нерва. Повністю вилікувати глаукому неможливо, однак сучасні методи дозволяють ефективно контролювати перебіг захворювання та зберігати зір. Тактика лікування залежить від форми глаукоми, стадії процесу, віку пацієнта та індивідуальних особливостей.

Медикаментозна терапія є першим і найпоширенішим етапом лікування глаукоми. Вона полягає у застосуванні очних крапель, які знижують внутрішньоочний тиск за рахунок зменшення утворення або покращення відтоку внутрішньоочної рідини.

Лазерні методи застосовують у разі недостатньої ефективності медикаментів або як альтернативу краплям.

Хірургічні методи застосовують при прогресуванні глаукоми або неефективності медикаментозної та лазерної терапії.

Глаукома є серйозною медико‑соціальною проблемою як у дорослих, так і у дітей. Своєчасна діагностика та сучасні методи лікування дозволяють зберегти зір і покращити якість життя пацієнтів.

Вікторія ІЩЕНКО, лікар-офтальмолог дитячий дитячого поліклінічного відділення № 2 КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»