ВЕРЕСЕНЬ – ВСЕСВІТНІЙ МІСЯЦЬ ОБІЗНАНОСТІ ПРО ХВОРОБУ АЛЬЦГЕЙМЕРА

Це прогресуюче дегенеративне захворювання, що характеризується зниженням когнітивних функцій і розвитком поведінкових розладів, які призводять до інвалідизації пацієнта. Поширеність деменції серед людей віком понад 65 років становить 5,4% і збільшується з віком. У більшості випадків деменція зумовлена хворобою Альцгеймера. 2010 року в Європі налічувалося 8,45 млн таких хворих. На думку експертів, протягом 30-ти найближчих років кількість таких пацієнтів збільшиться удвічі.

Варто зазначити, що в Україні серед лікарів-неврологів існують деякі стереотипи щодо діагностики цієї патології. З одного боку, вони зумовлені недостатньою кількістю інформації у вітчизняній періодиці щодо діагностики й лікування хвороби Альцгеймера. З іншого – багато практикуючих неврологів не готові (або не бажають) сприймати нові підходи, ламати стереотипи, оскільки набагато простіше поставити діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія складного генезу», аніж провести поглиблене обстеження хворого або направити його до спеціалізованого центру, якщо є сумніви або підозри щодо того чи іншого діагнозу. Особливе місце когнітивним порушенням відводять на найбільш авторитетних європейських неврологічних конгресах. Так, на XV конгресі Європейської федерації неврологічних товариств, який проходив у м. Будапешті (Угорщина) з 10 по 13 вересня 2011 року, окрему секцію було присвячено деменціям. Наголошувалося на необхідності ранньої діагностики когнітивних порушень і синдрому деменції, а також пошуку причин їх розвитку. Це, з одного боку, дає змогу призначити лікування у більш ранній період, а отже, збільшити шанс на уповільнення темпів прогресування хвороби, а з іншого, що не менш важливо, – надає хворому можливість вирішити важливі життєві проблеми (наприклад, розпорядитися майном тощо).

У розвинених країнах хвороба Альцгеймера посідає І місце у структурі захворювань, які супроводжуються деменцією. В Україні цей діагноз можна назвати спорадичним. Це пов’язано з невеликою середньою тривалістю життя середньостатистичного українця (дементні порушення більш притаманні людям похилого віку), водночас велика частина дементних порушень ховається під «маскою» дисциркуляторної енцефалопатії, хронічної ішемії мозку тощо. Цікавими й корисними для практикуючих лікарів-неврологів, на нашу думку, можуть бути рекомендації щодо діагностики й лікування хвороби Альцгеймера, запропоновані Європейською федерацією неврологічних товариств (2010). Нижче наводимо основні положення цих рекомендацій.

Хвороба поділяється на 2 підтипи, залежно від віку початку: хвороба Альцгеймера з раннім початком та хвороба Альцгеймера з пізнім початком.

Захворюваність на хворобу Альцгеймера з раннім початком становить приблизно від 1% до 6% усіх випадків захворювання і спостерігається у людей віком приблизно від 30 до 60-65 років. Водночас хвороба Альцгеймера з пізнім початком є найпоширенішою формою і настає пізніше 60 або 65 років. Обидва підтипи можуть спостерігатися у людей із сімей, де було кілька випадків даного захворювання. Певні гени роблять людей більш схильними до розвитку хвороби Альцгеймера.

Гени контролюють функцію кожної клітини в організмі. Деякі гени визначають основні характеристики, такі як колір обличчя, очей і волосся. Інші гени (або їх варіанти) здатні підвищувати ризик розвитку у людини певних захворювань, зокрема, хвороби Альцгеймера. Дослідники виявили ряд генів, пов’язаних із цією хворобою. Деякі гени збільшують ймовірність розвитку захворювання (гени ризику). Інші гени гарантують, що у людини розвинеться захворювання, хоча це явище є досить рідкісним. Водночас слід зазначити, що генетичні фактори ризику – лише один із кількох видів факторів, які впливають на виникнення хвороби Альцгеймера.

Зміни в мозку можуть розпочатися за кілька років до появи перших симптомів. Утім, є ознаки, на які важливо звернути увагу і при появі яких необхідно негайно записатися на прийом до сімейного лікаря або невролога:

-          дезорієнтація в часі та просторі;

-          труднощі у виконанні повсякденної роботи;

-          повторення однотипних запитань та постійне уточнення вже відомої інформації;

-    складності в процесі ведення діалогу та порушення мовлення (логічності, послідовності);

-           проблеми в запам’ятовуванні розташування речей;

-           проблеми з підрахунком;

-           різкі зміни настрою та поведінки;

-           втрата здатності мислити раціонально та ухвалювати рішення;

-           складнощі в орієнтації в просторі, розрізненні кольорів та контрастності, поява проблем із читанням та керуванням автомобілем;

-           припинення трудової та соціальної активності.

До факторів ризику хвороба Альцгеймера, які можна модифікувати, належать: артеріальна гіпертензія, куріння, цукровий діабет, фібриляція передсердь, ожиріння, травми голови. У наш час доведено достовірне зниження ризику розвитку деменції лише в разі застосування антигіпертензивних препаратів (І, А). Вплив модифікації інших факторів ризику на розвиток хвороба Альцгеймера до кінця не вивчено.

Когнітивні порушення – один з найбільш цікавих й актуальних напрямів розвитку сучасної неврології. Порушення пам'яті, уваги, швидкості сенсомоторних реакцій, орієнтування в часі й на місцевості, мислення тією чи іншою мірою супроводжують більшість захворювань нервової системи (інсульт, розсіяний склероз, черепно-мозкові травми, паркінсонізм тощо). Крім того, порушення когнітивних функцій можуть бути домінуючою складовою клінічної картини низки захворювань, серед яких одне з перших місць посідає хвороба Альцгеймера.

Юрій БУКАЧ, лікар-психіатр відділення № 10 психіатрично-паліативної допомоги КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР»