ВЕНОЗНИЙ ТРОМБОЕМБОЛІЗМ: АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ МЕДИЦИНИ

13 жовтня – Всесвітній день боротьби з тромбозами

Венозний тромбоемболізм (ВТЕ) – це стан, що охоплює тромбоз глибоких вен (ТГВ) та емболію легеневої артерії (ЛЕ). ВТЕ є одним з найпоширеніших і потенційно смертельних серцево-судинних захворювань, що робить його важливою проблемою охорони здоров’я. Незважаючи на значний прогрес у профілактиці та лікуванні, ВТЕ продовжує викликати занепокоєння через високу захворюваність, смертність та значні довгострокові наслідки.

За даними епідеміологічних досліджень, захворюваність на ВТЕ становить приблизно 1-2 випадки на 1000 осіб на рік, і цей показник зростає з віком.

Фактори ризику ВТЕ поділяють на набуті та генетичні. До набутих належать:

-      Хірургічні втручання, особливо ортопедичні та онкологічні.

-      Травми, зокрема переломи нижніх кінцівок.

-      Онкологічні захворювання та їх лікування.

-      Вагітність та післяпологовий період.

-      Тривала іммобілізація (наприклад, під час подорожей або прикутість до ліжка).

-      Гормональна терапія та прийом оральних контрацептивів.

-      Ожиріння.

-      Серцева та дихальна недостатність.

-      Хронічні запальні захворювання.

Генетичні фактори включають спадкові тромбофілії, такі як мутації в генах фактора V (Лейден) та протромбіну.

ТГВ найчастіше виникає у венах нижніх кінцівок. Його типові симптоми включають набряк, біль, почервоніння та відчуття тепла в ураженій кінцівці. Проте, у багатьох випадках ТГВ може протікати безсимптомно, що ускладнює своєчасну діагностику.

Емболія легеневої артерії виникає, коли тромб відривається і з потоком крові потрапляє в легеневі артерії. Її симптоми можуть бути дуже різноманітними: задишка, біль у грудях, тахікардія, кашель, кровохаркання, а у важких випадках – непритомність і раптова смерть. Легенева емболія може імітувати інші серцеві та легеневі захворювання, що вимагає ретельної диференційної діагностики.

Діагностика ВТЕ ґрунтується на комбінації клінічних даних, лабораторних тестів та інструментальних методів:

-    Визначення рівня D-димеру – підвищення його концентрації свідчить про активний процес тромбоутворення і допомагає виключити ВТЕ при низькій клінічній імовірності.

-     Ультразвукове дуплексне сканування – основний метод діагностики ТГВ, що дозволяє візуалізувати тромби та оцінити прохідність вен.

-    Комп’ютерна томографічна ангіографія легеневих артерій – «золотий стандарт» для діагностики легеневої емболії.

Оскільки ВТЕ часто протікає безсимптомно, ключове значення має профілактика, особливо у пацієнтів з високим ризиком. Основні профілактичні заходи включають:

-     Ранню мобілізацію після хірургічних втручань та травм.

-     Еластичну компресію кінцівок.

-    Призначення антикоагулянтів (наприклад, низькомолекулярних гепаринів або прямих оральних антикоагулянтів).

Лікування ВТЕ спрямоване на розчинення існуючого тромбу та запобігання утворенню нових. Воно базується на застосуванні антикоагулянтної терапії, яка може тривати від 3 місяців до довічно, залежно від причини ВТЕ. У важких випадках ЛЕ, що супроводжується нестабільністю гемодинаміки, може знадобитися тромболітична терапія або хірургічна тромбектомія.

Венозний тромбоемболізм залишається однією з найважливіших проблем сучасної медицини. Висока поширеність, значна смертність, ризик рецидивів та довгострокові ускладнення, такі як посттромбофлебітичний синдром, вимагають постійної уваги до цієї патології.

Розвиток та впровадження ефективних профілактичних програм, вдосконалення методів діагностики та лікування дозволяють значно знизити рівень захворюваності та смертності від ВТЕ, але для досягнення максимального результату необхідна міждисциплінарна співпраця та підвищення обізнаності як медичних працівників, так і населення.

Олексій ЗЕЛЕНОВ, завідувач відділенням, лікар-хірург судинний КП «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради ім. Л. Куроєдова»