АНОСМІЯ: ПРИЧИНИ ВТРАТИ НЮХУ ТА СПОСОБИ УСУНЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Аносмія (втрату нюху) відзначається щороку, 27 лютого, з метою привернення уваги суспільства до цієї проблеми та сприяння профілактиці.

Цей день анонсований за ініціативи американця з нюхової дисфункції Даніеля Шейна в 2012 році, який сам страждає від втрати нюху. Спочатку акція мала на меті привернути увагу до цієї проблеми, а згодом її підтримали численні благодійні, освітні та медичні організації на міжнародному рівні. Ці лютневі заходи у третій декаді місяця мають щорічний характер. Традиційно в цей день пропонують одягати червоне, щоб висловити солідарність з людьми, які мають розлади нюху.

Аносмія може бути тимчасовою або постійною. Зазвичай йдеться про повну втрату нюху, але частіше зустрічається часткова (вибіркова) аносмія на деякі речовини. Аносмія – це те, що становить загрозу для здоров’я в цілому.

Практично кожна людина в певний момент свого життя стикається із погіршенням або втратою нюху. Найчастіше це пов’язано з гострими респіраторними захворюваннями та супутньою закладеністю носа. Проте існують і інші захворювання, що асоціюються з цим станом.

На даний час до аносмії прикуто особливо багато уваги, оскільки вона є одним із характерних симптомів COVID-19. Особливу увагу до проблеми аносмії привернула пандемія COVID-19, під час якої багато людей, які захворіли на коронавірус, втратили нюх. Цей симптом став однією з ознак зараження вірусом, що сприяло підвищеній увазі до розладів нюху та смаку. Цікаво, що деякі дослідження показують, що втрата нюху через COVID-19 може бути тимчасовою, і в багатьох випадках люди повертаються до нормального функціонування після кількох тижнів або місяців.

Чому це важливо? Втрата нюху може бути симптомом багатьох захворювань, включаючи вірусні інфекції, травми голови або ранні стадії нейродегенеративних хвороб (наприклад, хвороби Альцгеймера).

Для більшості з нас нюх – це щось звичне й часто неусвідомлене, але він має важливе значення для нашого щоденного життя. Це не лише здатність відчувати аромати, а й перша лінія захисту від небезпек. Крім того, людина не може почуватися повністю захищеною, оскільки, наприклад, не має можливості дізнатися про витік газу, появу запаху диму. Кухарі, дегустатори, парфумери та представники інших професій при втраті нюху не можуть займатися своєю професійною діяльністю.

Основний орган нюху – ніс, саме тут і відбувається процес ідентифікації.

Причини виникнення втрати нюху можуть бути різними, наприклад:

-   Інфекції: ГРВІ, COVID-19, синусит, риніт. Приблизно у чверті пацієнтів з аносмією причиною виникнення цього розладу є ГРВІ, зокрема, грип. Вірус пошкоджує нюховий епітелій у верхній порожнині носа. Симптоми можуть бути різного ступеню – від незначного спотворення нюху до повної втрати. Позитивним є те, що післявірусна аносмія зазвичай минає самостійно приблизно у 80%. 

-  Механічні перешкоди: поліпи, набряк слизової, а також алергічний риніт можуть впливати на здатність сприймати запахи.

-  Травми: частою причиною незворотної втрати нюху є черепно-мозкова травма, при якій може бути пошкоджені або зруйновані волокна нюхових нервів.

-   Неврологічні розлади: хвороби Альцгеймера, Паркінсона.

- Пухлини головного мозку, носа та носових пазух доброякісні або злоякісні: особливість такої аносмії – її повільний розвиток. Пацієнт може тривалий час не звертати уваги на вже прогресуючу проблему.

-  Вік: з віком нюх може знижуватися. Варто також відзначити, що поступове зниження нюху є частиною процесу старіння. За даними статистики, до 80% людей старше 70 років мають значне зниження нюху.

- Вроджені: генетичні синдроми (наприклад, Синдром Калмана), недорозвиток нюхових шляхів. У дуже рідкісних випадках людина народжується без нюху.

Механізми виникнення аносмії можна розділити на декілька типів:

-        Кондуктивна (провідникова): повітря, насичене запахом, не потрапляє в нюхову зону (верхні відділи носової порожнини) через закупорку.

-     Сенсоневральна: порушення сприйняття та обробка інформації про запахи у нервовій системі.

-         Центральна: ураження головного мозку, що відповідає за обробку запахів.

Аносмія має серйозні наслідки, зокрема це:

-         Зниження якості життя.

-         Втрата здатності насолоджуватися їжею (смак тісно пов’язаний з нюхом).

-         Небезпека не відчути запах газу, диму, зіпсованої їжі.

-         Ризик розвитку депресії та психологічних проблем.

Лікування аносмії часто буває непростим завданням. В першу чергу варто звернутися до спеціалістів та розібратися з причинами такого стану і відповідно підбирати консервативне чи оперативне лікування. Аносмія, асоційована з ГРВІ, зазвичай минає самостійно протягом 2 тижнів. Якщо ж пройшов триваліший період, або втрата нюху не пов’язана із застудою, то варто звернутися до лікаря-отоларинголога для встановлення причини:

-   Якщо при огляді лікар не знаходить ніяких аномалій у носовій порожнині, тоді варто звернутися до лікаря-невролога.

-  Лікування залежить від причини: протизапальні (кортикостероїди), усунення поліпів, лікування основної хвороби.

-     Тренування нюху: поступове тренування з різними запахами може допомогти при відновленні. Як фізичне навантаження пришвидшує відновленню після травми, читання стимулює розумові функцій після інсульту, так регулярне використання сильнопахнучих речовин сприяє відновленню нюху. Особливо актуально таке тренування, коли необхідно сприяти відновленню нюхових клітин у порожнині носа, наприклад, при поствірусній аносмії.

Як треба берегти орган нюху?

-     Дотримуватися гігієни.

-     Не дихати отруйними речовинами (дим, пари ртуті тощо).

-   При алергії чи застуді (або ж іншій хворобі, пов’язаній з носом) звернутися до лікаря та лікуватися.

-     Не проводити носові дипіляції, адже волосинки захищають від дрібних частинок та деяких вірусів.

Аносмія – це стан, який може серйозно вплинути на якість життя людини і бути ознакою життєзагрозливих патологій. Тому якщо у вас або у ваших родичів пропав нюх, варто негайно звернутися до лікаря для встановлення діагнозу та якнайшвидшого початку лікування, щоб шанси відновити нюх були високими.

Тарашевська О.В., лікар-невропатолог Лубенського підрозділу КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради