16 ТРАВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРОІНФОРМОВАНОСТІ ПРО ЦЕЛІАКІЮ

Целіакія – глютенова хвороба – хронічне генетично обумовлене аутоімунне захворювання, яке характеризується стійкою непереносимістю глютену, що призводить до розвитку атрофії слизової оболонки тонкого кишечника. Хвороба супроводжується синдромом мальабсорбції (порушення всмоктування) та відновленням слизової оболонки після видалення глютену з раціону харчування.

В Україні відсутні точні статистичні дані про поширеність целіакії, але в Європі частота захворювання становить 1:150–1:300 осіб, і відзначається тенденція до зростання кількості хворих на целіакію.

Хвороба передається генетично та розвивається тільки при споживанні глютену – білка, що міститься в пшениці, житі, ячмені. Симптоми целіакії різноманітні. У дітей це може бути недостатній приріст маси тіла, нудота, здуття живота, діарея. У дорослих – часті проноси, абдомінальний біль, здуття живота, схуднення. Можуть також спостерігатися залізодефіцитна анемія, синдром хронічної втоми, шкірні прояви, стоматит. У жінок – аменорея, безпліддя, у чоловіків – імпотенція.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із цукровим діабетом 1 типу, первинним біліарним цирозом печінки, синдромом Шегрена, герпетиформним дерматитом.

Герпетиформний дерматит – це шкірна форма целіакії, що проявляється висипаннями, свербежем та печінням шкіри.

Діагностика:

·    Збір сімейного анамнезу, оцінка непереносимості злакових;

·    Огляд (зниження ваги, атрофія м’язів, сухість шкіри, наявність стоматиту);

·   Лабораторне обстеження: визначення серологічних маркерів целіакії – антигліадинових антитіл (АГА IgA та IgG);

·  Езофагогастродуоденоскопія з морфологічним дослідженням біоптатів з низхідного відділу дванадцятипалої кишки.

Основним методом лікування целіакії є не медикаментозна терапія, а сувора довічна безглютенова дієта. Хворому не можна вживати продукти, що містять пшеницю, жито, ячмінь та всі похідні цих злаків.

Основу харчового раціону складають рис, гречка, картопля, бобові, кукурудза. У більшості пацієнтів на тлі суворого дотримання дієти швидко настає ремісія. За показаннями можуть призначатися препарати заліза, фолієвої кислоти. При ферментативній недостатності – замісна терапія (Креон, Мезим, Ерміталь), а для профілактики остеопорозу – препарати кальцію та вітамін D.

Хворі на целіакію повинні дотримуватися безглютенової дієти протягом усього життя. Важливо пам’ятати, що своєчасне виявлення захворювання запобігає розвитку ускладнень та значно покращує якість життя пацієнта.

Дослідження також підтверджують зв’язок целіакії з іншими аутоімунними захворюваннями, такими як хвороба Грейвса, аутоімунний тиреоїдит, псоріаз та ревматоїдний артрит. Тому пацієнтам із цими станами варто обговорити можливість обстеження на целіакію з лікарем.

Також необхідно бути уважними до прихованих джерел глютену в продуктах – він може міститися у ковбасах, соусах, цукерках, ліках та навіть у косметичних засобах.

Валентина Кулакова, лікар-гастроентеролог КП «4-А МКЛ ПМР ім. Л. Куроєдова»