top of page
cgzpoltava

ХРОНІЧНІ ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ: ВИДИ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ



Хронічний гепатит відзначають у 4–6% усього населення. За даними ВООЗ, у світі налічується понад 2 млрд осіб із цим захворюванням, у тому числі 400 млн пацієнтів, які є хронічними носіями вірусів. Останнім часом на гепатити хворіють в 2,2 раза частіше.

За останній час відбулися зміни в стратегіях виявлення та лікування вірусних гепатитів, найсуттєвішим є перетворення вірусу гепатиту С із здебільшого хронічного захворювання на виліковну хворобу, доступну широким групам населення завдяки противірусній терапії прямої дії. Водночас вдалося досягти прогресу в лікуванні вірусу гепатиту B за допомогою пероральних нуклеозидних препаратів із бар’єрами високої стійкості. Крім того, спостерігається прогрес у лікуванні інфекції гепатиту D.

До цього часу доведено існування 8 вірусів – збудників однойменних вірусних гепатитів:

•                 вірус гепатиту А (HAV) — збудник вірусного гепатиту А (ВГА);

•                 вірус гепатиту В (HBV) — збудник вірусного гепатиту В (ВГВ);

•                 вірус гепатиту C (HCV) — збудник вірусного гепатиту С (ВГС);

•                 вірус гепатиту D (HDV) — збудник вірусного гепатиту D (ВГD);

•                 вірус гепатиту E (HEV) — збудник вірусного гепатиту E (BГE);

•                 вірус гепатиту G (HGV) — збудник вірусного гепатиту G (BГG);

•                 вірус гепатиту TT (НТТV) — збудник вірусного гепатиту TT (ВГ ТТ);

•                 вірус гепатиту SEN (НSENV) — збудник вірусного гепатиту SEN (ВГ SEN).

Клінічні прояви хронічного гепатиту слабо відрізняються залежно від етіологічного чинника. Серед основних проявів виділяють:

·                 астеновегетативний синдром: слабкість, втома, головний біль, порушення сну, емоційна неврівноваженість;

·                 диспептичний синдром: погіршення апетиту, нудота, гіркота та сухість у роті;

·                 больовий синдром: відчуття тяжкості, біль в епігастральній ділянці та правому підребер'ї;

·                 системні ураження в залежності від етіологічного чинника: артралгії, міалгії, міокардит, перикардит, пневмоніт, панкреатит, васкуліт, синдром і хвороба Шегрена, лімфаденопатія; хронічна хвороба нирок, тиреоїдит, нервової системи; патологія крові – імунні цитопенії, аутоімунна гемолітична анемія, гострі та хронічні лейкози, лімфосаркома;

·                 запальний синдром: стійке підвищення температури тіла, переважно до субфебрильних цифр;

·                 позапечінкові ознаки печінкової недостатності: судинні зірочки, пальмарна еритема, вогнищеві порушення пігментації;

·                 печінкові ознаки: збільшення розмірів печінки, інколи – помірне збільшення селезінки.

Рекомендації щодо тестування на ВГ:

1. Одноразове тестування усіх осіб ≥18 років.

2. Періодичне повторне тестування (раз на рік) для всіх осіб, із поведінкою, станами та факторами, що можуть призводити до підвищеного ризику інфікування, а саме: споживачів наркотиків ін’єкційним або інтраназальним шляхом (включаючи тих, хто вживав наркотичні засоби ін’єкційним/інтраназальним шляхом хоча б один раз); споживачів інтраназальних наркотичних засобів; чоловіків, що мають секс з чоловіками; пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; осіб, які мали маніпуляції пов’язані з контактом з кров’ю та порушенням цілісності шкіри в медичних та немедичних закладах; осіб, які перебували/ють у місцях позбавлення волі; медичних працівників та інших працівників, які у зв’язку із виконанням службових обов’язків мали порізи, уколи предметами, які містять сліди крові, чи інший контакт з інфікованою вірусом гепатиту кров’ю чи рідинами; донорів крові; осіб, які живуть з ВІЛ.

Клінічні та лабораторні ознаки, що можуть свідчити про наявність ВГ:

·                 цироз печінки;

·                 ГЦК;

·                 захворювання печінки, причини якого не з’ясовані;

·                 патологічні зміни функціональних проб печінки, УЗД або еластографії печінки поза межами норми.

Лікування в нашій країні проводиться досвідченим інфекціоністом, існує державна програма лікування таких хворих.

Критерії для першочергового початку лікування

1. Першочергові критерії для початку лікування поділяються на клінічні та епідеміологічні. В умовах обмеженого доступу до ЛЗ, першочерговий доступ до лікування отримують пацієнти з клінічними критеріями для першочергового лікування.

2. Після відбору пацієнтів з клінічними критеріями для першочергового лікування, пріоритет для отримання лікування надається пацієнтам з епідеміологічними критеріями для першочергового лікування.Періодичне тестування на вірусні гепатити варто зробити правилом. Передусім варто звертатися до сімейного лікаря, який може провести швидке тестування та у разі позитивного результату направити до вузькопрофільного спеціаліста.

Для захисту від гепатитів важливо дотримуватися такої ж профілактики, як і при інших вірусних захворюваннях: мити руки, вживати в їжу вимиті та/або термічно оброблені продукти, мати індивідуальні засоби особистої гігієни, використовувати бар’єрну контрацепцію тощо.

Або ж вакцинуватися. До Національного календаря щеплень входить лише вакцинація від вірусного гепатиту В. Це захищає людину і від вірусного гепатиту D, оскільки він розвивається тільки у пацієнтів із вірусним гепатитом В. Вакцини проти гепатиту С не існує.

Поранення, переливання неперевіреної крові та сексуальне насильство, які, на жаль, мають місце в Україні із початком повномасштабного вторгнення російської армії, підвищують ризик інфікування вірусними гепатитами В і С. І саме тому надзвичайно важливо ставити здоров’я на перше місце — й профілактувати ці захворювання.

Саме тому необхідно діяти вже зараз: пройти тестування та почати лікування у разі позитивного результату. Лікування існує!

Людмила Волошина, заступник головного лікаря з медичної частини, лікар-інфекціоніст КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня»

1 перегляд0 коментарів

Comments

Rated 0 out of 5 stars.
No ratings yet

Add a rating
bottom of page