Сітківка – це найтонша внутрішня оболонка ока, що прилягає з внутрішнього боку до склоподібного тіла, а з зовнішнього – до судинної оболонки очного яблука.
Найскладніша структура дозволяє сітківці сприймати світло, обробляти й трансформувати світлову енергію у нервовий імпульс – сигнал, у якому закодована вся інформація про те, що бачить око, і передавати його з зорового нерва до головного мозку.
Сітківка складається з клітин-рецепторів – паличок та колб. Палички мають високу світлочутливість і дозволяють бачити у темряві, вони ж відповідають за периферичний зір. Колбочки вимагають для своєї роботи більшої кількості світла, але вони відповідають за центральний зір і дозволяють розглянути дрібні деталі, дають можливість розрізняти кольори.
Найважливіша частина сітківки – центральна (макула). Вона знаходиться навпроти зіниці, трохи вище місця з’єднання ока з зоровим нервом. Свою іншу назву – “жовта пляма” – вона отримала через жовтий пігмент у клітинах. У центральній ділянці сітківка дуже тонка та містить велику кількість колб. Саме макула відповідає за центральний зір, тому порушення у цій зоні сітківки можуть призвести до суттєвого погіршення зору аж до сліпоти.
Захворювання сітківки вважаються найбільш небезпечними серед усіх порушень зору, оскільки можуть призвести до повної і незворотної його втрати.
Як розпізнати захворювання сітківки?
Головною ознакою проблем із сітківкою є різке, постійне падіння зору.
«Випадання» окремих полів зору (зазвичай збоку), двоїння, туманність і розмитість зображення, іскри і «мошки», а також супутні захворювання – запаморочення, мігрені, оніміння або посиніння пальців на руках також є симптомами захворювань сітківки.
Причини пошкоджень сітківки:
захворювання очей (запальні і дистрофічні процеси, короткозорість або далекозорість);
травми ока;
травми голови;
вроджені відхилення в будові сітківки (спадкові або викликані родовими травмами);
проведені раніше операції;
загальні захворювання, не пов’язані зі станом очей (хвороби крові, нирок, менінгіт, цукровий діабет, атеросклероз, гіпертонія);
отруєння, стресові ситуації.
Коли варто негайно звернутись до офтальмолога:
звузилось поле зору; з’явилась «темна шторка» перед оком;
перед очима з’являються плаваючі точки, мушки;
різко зник боковий зір;
предмети навколо коливаються або деформуються, коли ви їх розглядаєте.
Одним із найпоширеніших серйозних захворювань є відшарування сітківки, що характеризується відділенням шарів нервових клітин сітківки ока від судинної оболонки, тим самим унеможливлюючи надходження поживних речовин до сітківки. В результаті внутрішньоочна рідина потрапляє під сітківку, яка втрачає свої прямі функції. Захворювання загрожує сліпотою, його неможливо вилікувати ніякими краплями, таблетками або ін’єкціями. Єдиний спосіб відновити зір і зберегти очі – термінове проведення операції!
Сітківка та короткозорість
Короткозорим людям потрібно регулярно проходити діагностичне обстеження зору та стежити за станом сітківки. Однак він не завжди пов’язаний зі ступенем короткозорості. Часто за високого ступеня короткозорості сітківка залишається стабільно задовільною, у ній немає передрозривів, відсутні прогресуючі дистрофічні зміни. Буває й навпаки, коли за слабкої короткозорості, що не перевищує 3 діоптрій, на очному дні спостерігаються дистрофічні осередки.
Ретинопатія недоношених
Це захворювання є серйозною патологією, що зазвичай розвивається з 4 тижня життя (пік припадає на 8 тиждень) у недоношених дітей і пов’язана з порушеннями в розвитку сітківки. Особливість її в тому, що вражає вона відразу обидва ока і нерідко супроводжується такими захворюваннями, як катаракта, астигматизм, косоокість і може стати причиною необоротної втрати зору.
Своєчасна діагностика – ледь не єдина умова успішної боротьби з хворобами сітківки. Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів його вилікувати. Фахівці вважають, що консультація офтальмологів необхідна за будь-якої патології організму. Тільки лікар, використовуючи спеціальну апаратуру, може визначити дефект на периферії сітківки та призначити адекватне лікування. Безсимптомний перебіг на початку захворювання призводить до пізньої діагностики та невчасного лікування, яке є менш ефективним. На інші види проблем із зором, безумовно, може впливати наш вибір способу життя, навіть ліки, які ми приймаємо. Регулярний візит до лікаря виявить будь-які проблеми із зором задовго до критичного етапу.
Регулюйте свій спосіб життя. Неправильне харчування, недостатня фізична активність, стрес, куріння, алкоголь – усе це сприяє погіршенню та втраті зору!
Щорічно відвідуйте офтальмолога, особливо якщо у вас високий ступінь короткозорості або є близькі родичі з подібними проблемами! У багатьох випадках за умови своєчасної діагностики та лікування можна уникнути порушень зору та сліпоти!
Тетяна Олійник, лікар – офтальмолог дитячий КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», дитяче поліклінічне відділення № 3
Comments