Алергічний риніт (АР) – запалення слизової оболонки носа і пазух, в основі якого лежить IgE-залежна реакція. Це «ведмежа послуга» імунної системи у вигляді негативної реакції організму на будь-яку, в принципі, нешкідливу речовину. Механізм полягає у продукуванні антитіл, що поводяться агресивно щодо потенційного алергену, намагаючись відторгнути його (т. зв. імунологічний конфлікт). Це сприяє виникненню алергічної запальної реакції. АР – топічний прояв системного захворювання, тому воно характеризується наявністю назальних та неназальних симптомів. Клінічно назальні прояви представлені типовими симптомами: ринорея, чхання, свербіж та закладеність носа.
АР також відомий як сінна лихоманка. Термін з’явився в 19-му столітті, коли вперше була описана алергія внаслідок контакту з сіном та травою.
Алергічний риніт може бути умовно визначений як алергічний риносинусит (алергічна риносинусопатія)
Порушується сон, повсякденна і фізична активність:
• 70% пацієнтів відчувають порушення настрою і сну протягом сезонну цвітіння;
• 90% пацієнтів відзначають вплив на якість життя.
Актуальність проблеми АР обумовлена ще й тим, що вона тісно пов’язана з бронхолегеневою патологією. АР часто є причиною розвитку бронхіту, виникнення і загострення бронхіальної астми. Захворювання бронхолегеневого апарату зустрічаються у осіб з АР в 2,5-3 рази частіше.
Найбільш типовими алергенами є побутові, пилкові, харчові, епідермальні, інсектні.
Не до кінця зрозуміло, чому у деяких людей розвивається гіперчутливість до алергенів, хоча, як відомо, алергія розвивається частіше, якщо існує сімейна алергія. Якщо це так, пацієнт вважається «атопічним», або має «атопію».
Фактори навколишнього середовища також можуть відігравати певну роль. Дослідження показали, що в певних ситуаціях збільшуються шанси розвитку алергії у дитини. Наприклад, така ситуація виникає у дитячому віці при проживанні в будинку, де курять та піддаються впливу кліщів домашнього пилу.
Симптоми:
• напади пчхання;
• ринорея;
• закладеність носа;
• свербіж очей, носа та піднебіння;
• постназальне затікання та кашель;
• аносмія, головний біль, біль у вусі;
• втома, сонливість, нездужання.
Дані фізикального обстеження:
• набряк та гіперемія кон’юнктиви;
• набряк повік;
• поперечна складка носа;
• темні кола під очима;
• набряк носових раковин.
Найчастіші коморбідні захворювання:
• гострий або хронічний синусит;
• середній отит;
• порушення сну або апное;
• захворювання зубів (викликані надмірним диханням через рот);
• патологія глоткового та піднебінних мигдаликів;
• дисфункція слухових труб.
Характеристика варіантів перебігу:
• легкий –захворювання не впливає на загальний стан, працездатність чи відпочинок хворих. Застосування лікарських препаратів – епізодичне;
• середньо-тяжкий – симптоматика АР зникає чи мінімізується, якість життя нормалізується при застосуванні відповідних лікарських препаратів;
• важкий – застосування лікарських засобів не ліквідує клінічних проявів (чи впливає в незначній мірі) і суттєво не поліпшує якість життя хворих.
Ускладнений перебіг:
• полісенсибілізація (коли виникає гіперчутливість до алергенів різного походження);
• неспецифічна гіперреактивність;
• наявність коморбідних захворювань (синусит, поліпоз носа, гострий та хронічний середні отит).
Можлива трансформація АР в бронхіальну астму або одночасне існування обох захворювань.
Діагноз:
Діагноз ґрунтується на клінічних даних, анамнезі, а також на позитивній реакції при проведенні внутрішньо-шкірної проби (Прик-тест), або виявлені антитіл IgE до алергенів у сироватці крові.
Лікування:
· Імунотерапія (СІТ)
· Топічні кортикостероїди
· Пероральні неседативні Н1 – блокатори;
· Антилейкотрієнові препарати:
· Іригаційні терапія;
· Місцеві кромони
· Стабілізатори мембрани мастоцитів;
Тригери для АР можуть бути згруповані за п’ятьма основними категоріями: алергени пилку, цвілі, кліщів домашнього пилу, тварин та комах (наприклад тарганів, бджолиної отрути). Вплив тютюнового диму може також збільшити симптоми АР, тому контакт з ним слід усунути або звести до мінімуму.
Фармакотерапія полягає у дотриманні принципу індивідуалізації лікування – треба лікувати не просто АР, а АР у конкретної людини, оскільки у пацієнтів з одним діагнозом можуть спостерігатись різні варіанти патології. Таким чином, стає необхідною різна лікувальна тактики у різних осіб.
Іригаційна терапія
Ізотонічна морська вода (Хьюмер) сприяє очищенню слизової оболонки носової порожнини як механічним шляхом, так і за рахунок секретолітичного та стимулюючого діяльність миготливого епітелію ефектів.
Ізотонічна морська вода зменшує симптоми АР, при цьому відсутні побічні ефекти, має виразну деконгестивну дію, тому розглядається як альтернатива назальних деконгестантів; має сприятливий вплив на регенерацію епітелію; благоприємно впливає на перебіг коморбідної патології (назофарингіт, отит).
Антигістамінні препарати – група лікарських речовин, дія яких реалізується через зв’язування на конкурентних принципах з рецепторами гістаміну на клітинах різних тканин. Таким чином, нівелюються ефекти гістаміну на органи-мішені.
Переваги антигістамінних препаратів 2 покоління:
• відсутня седативна дія в терапевтичних дозах;
• швидкий початок дії (протягом 1-3 годин), тривалість 12-24 години;
• при тривалому прийомі відсутня тахіфілаксія.
Кортикостероїдні (КС) препарати (гормональні) – група лікарських речовин із потужною антиалергічною, протинабряковою та протизапальною дією, що реалізується через звязування діючої молекули із стероїдними рецепторами на клітинах різних тканин. Ефект реалізується через гальмування синтезу більшості прозапальих цитокінів, TNF – a, GM-CSF, інгібіцію синтезу фосфоліпази А2. Значно знижують активність клітин, що приймають участь у розвитку запалення, інгібують секрецію медіаторів еозинофілами і підсилюють їх апоптоз.
Специфічна імунотерапія:
Специфічна імунотерапія (СІТ) має усі ознаки етіотропного лікування.
Принцип СІТ полягає у введенні хворому причинених агентів (алергенна або алергенів), які є етіологічним чинником захворювання, починаючи з їх субпорогових доз, що не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням дози і збільшенням інтервалу між введенням алергенів.
Найбільш ефективною і безпечною є методика сублінгвальної імунотерапії (СЛІТ), яка виконується самим пацієнтом вдома.
Тетяна Муравейник, лікар-алерголог алергологічного відділення КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР
Comments