11 квітня – Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона
Цього дня народився Джеймс Паркінсон. Символом міжнародного руху став червоний тюльпан, який було встановлено на Люксембурзькій конференції, присвяченій 9-му Всесвітньому дню хвороби Паркінсона у 2005 році.
Хвороба Паркінсона – поволі поступальне дегенеративне захворювання центральної нервової системи, яке головним чином проявляється руховими порушеннями у вигляді гіпокінезії, ригідності м’язів, тремору спокою і пасторальних розладів, а також вегетативними, когнітивними, афективними та іншими розладами.
Хвороба Паркінсона не є смертельною, однак досі залишається невиліковною та істотно знижує якість життя пацієнтів. Сучасна медицина у всьому світі має багато методів для покращення стану хворого. Якщо вчасно діагностувати хворобу, відповідно, призначити адекватне лікування, то пацієнти тривалий час можуть продовжувати активне життя.
Перші симптоми захворювання найчастіше з’являються у віці 55-60 років, однак, за даними ВООЗ, на вікову групу 20-50 років припадає приблизно 5% усіх зареєстрованих випадків. Такі випадки класифікують як хвороба Паркінсона молодого віку.
За відсутності адекватного лікування хвороба швидко прогресує. За кілька років пацієнт може перетворитись на безпорадну людину з інвалідністю, яка не в змозі працювати, спілкуватися і навіть обслуговувати себе. Виникнення синдрому Паркінсона або паркінсонізму пов’язане з ураженням окремих структур головного мозку (зокрема підкіркових структур), що відповідають за рухову активність, вправність та координацію рухів. Причини виникнення та подальшого прогресування захворювання є різними, остаточно вони досі не з’ясовані. Вважається, що в 30% випадків хвороби Паркінсона може передаватися спадково. Синдром може розвинутися у тих, хто переніс епідемічний енцефаліт, або тривалий час приймає нейролептики. Крім того, синдром паркінсонізму можуть провокувати перенесені інші інфекційні ураження нервової системи, травми головного мозку, судинні розлади, різноманітні токсичні впливи (йдеться про наркотики та медикаменти, зокрема вплив перманганату калію). Ця недуга призводить до інвалідності, залишаючи повну ясність свідомості. Походження хвороби досі не з’ясовано.
Основними симптомами хвороби Паркінсона є:
• тремор. Постійні посмикування або тряска рук, ніг, підборіддя;
• сповільненість рухів. Спостерігається під час ходьби, письма, споживання їжі, проявляється специфічним уповільненням рухів;
• зміна ходи. Зазвичай людина починає ходити короткими кроками, а тіло має легкий нахил вперед. Через погіршення рівноваги хворий намагається прискорювати ходу. Або ж навпаки, людина стає повільніше ходити й ноги ніби волочить за собою;
• втрата контролю над тілом. Поява скутості та напруги в мʼязах, зміна міміки. Відмічаються стани, ніби людина «скамʼяніла», все тіло спазмує;
• додатковими симптомами можуть бути: розлади та втрата нюху, тривога та депресія, погіршення сну, а також захворювання шлунково-кишкового тракту й сечової системи.
Хвороба Паркінсона потребує постійного адекватного медикаментозного лікування. Своєчасна замісна терапія дозволяє пригальмувати розвиток захворювання і зменшити прояви його симптомів. У деяких випадках, коли хвороба Паркінсона прогресує і не піддається консервативному лікуванню, пацієнту пропонують оперативне втручання. Все залежить від тяжкості хвороби: чим раніше проведено хірургічне лікування, тим кращий результат. Такі оперативні втручання проводяться на базі провідних нейрохірургічних клінік України.
Чим скоріше діагностована хвороба і розпочате адекватне медикаментозне лікування, тим більше шансів сповільнити прогресування хвороби, зменшити її прояви. Існує великий вибір ліків, що допомагають при хворобі Паркінсона, зокрема при переважанні тих чи інших симптомів. Проте лікарі застерігають: самолікування може бути вкрай небезпечним. Лікування хвороби Паркінсона має проводити виключно лікар-невролог.
Ведення здорового способу життя є основним засобом профілактики хвороби Паркінсона:
· повноцінне здорове харчування, не зловживання алкоголем;
· рухливий спосіб життя, людям похилого віку для підтримки фізичної активності доцільно мати хобі, наприклад, садівництво;
· психологічна готовність до стресових ситуацій;
· своєчасний профілактичний та медичний огляд, своєчасне лікування будь-яких захворювань.
У разі виявлення будь-яких симптомів хвороби потрібно негайно звернутися до сімейного лікаря, який призначить подальше обстеження.
Помітивши у себе чи у когось із близьких такі симптоми, зверніться до лікаря!
Лариса Білокінь, лікар-невропатолог, КНП «Кобеляцька міська лікарня»
Comentários