2 квітня – Всесвітній день поінформованості про аутизм
Аутизм – це спосіб існування. Він охоплює все: кожну подію, кожне почуття, сприйняття, кожну думку, кожний аспект життя.
Дитина з аутизмом приходить у цей світ «нетиповою», вона відрізняється від інших способом сприйняття та опрацювання інформації про світ загалом і про людські стосунки. При такому «аутичному» способі сприйняття інформації цей світ постає для дитини незрозумілим і непередбачуваним.
За останні десятиліття помічено кількаразове збільшення частоти діагностики розладів спектру аутизму (надалі РСА). Найімовірніше, однією з головних причин цього явища є добра освіченість фахівців і батьків «особливих» дітей. Тому ці розлади точніше діагностуються і діти вчасно отримують допомогу.
Що таке розлади спектру аутизму?
Це широкий спектр різних форм розладів, об’єднаних спільними характеристиками, а саме: труднощами у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особливою стереотипністю поведінки.
РСА є доволі поширеними і бувають не частіше, аніж, інші, більш відомі дитячі розлади, от як, наприклад, цукровий діабет, синдром Дауна чи ДЦП. Поширеність розладів спектру аутизму загалом становить 2-6 випадки на 1000 дітей. При чому для «класичного» раннього дитячого аутизму характерна середня частота виявлення 1-2 на 1000. Співвідношення хлопців і дівчат є приблизно 4:1.
Причини аутизму на сьогоднішній день не встановлені. Існує кілька гіпотез.
Ні в кого не викликає заперечень той факт, що причини РСА пов’язані з особливостями будови і функціонування мозку.
Сенсорні подразники (звуки, дотик та ін.), які для більшості людей є нормальними, для людей з РСА є надпороговими, а відтак, перезбуджують їх, викликають дискомфорт, тому такі діти, щоб запобігти дискомфорту, наприклад, затуляють вуха, уникають зорового контакту, протестують проти певного виду їжі і таке інше. Гіперчутливий канал «вимикається» і тоді дитина може поводитися немов глуха, ігнорувати більшість звуків. Навпаки інші канали, які не є надчутливими, навпаки, можуть стимулюватися з метою «врівноваження», для досягнення суб’єктивного комфорту: це можуть бути стереотипні розгойдування, підскакування, гра з водою чи з шнурочками і т.п.
Увага дуже вузько зосереджується на конкретних деталях, а все інше залишається ніби поза полем зору, що проводить до неповного сприйняття світу, коли реєструється лише частина інформації, а інша ігнорується. Іншими словами «файли» з інформацією не мають між собою ніякого зв’язку. Немає цілісної картини світу, що необхідно для нормального розвитку. Розвиток мовлення є наслідком того, що дитина інтегрує почуте слово з візуальною інформацією щодо тієї ситуації де воно було вжито. Брак цих здатностей й зумовлює соціальні мовленнєві і комунікативні дефіцити дитини з РСА.
Так дитина не спілкується ні з рідними, ні з однолітками, не здатна спитати чи відповісти на прості запитання, але при цьому може точно повторити рекламу, що складається із кількох речень, продекламувати довжелезний вірш, почутий по радіо.
У таких дітей не має наслідування соціальної поведінки людей, відповідно порушується процес розуміння людей та не виникає потреби до спілкування та контакту. Така дитина не розуміє поведінку інших людей, їх емоції.
Отже світ для дитини з РСА постає непередбачуваним, незрозумілим, фрагментарним. Звичайно таке світосприйняття викликає страх. Невпевненість, що в свою чергу викликає бажання окреслити свою територію, зробити свій простір незмінним, підкорити певній стереотипній послідовності. Сенсорні подразники викликають дискомфорт, тому хочеться закрити вуха, заплющити очі, кудись сховатися. Люди і стосунки між ними також незрозумілі і непередбачувані для аутиста, тому виникає потреба обмежити контакти з ними або зробити їх стереотипними, підкореними певній стереотипній послідовності. Діти з РСА не дивляться в очі, не радіють близьким і таке інше.
Симптоми РСА виявляються у віці до 3-х років, частіше у 12-18 місяців, але в окремих психічних сферах вони не діагностуються протягом, щонайменше, ще кількох років.
Діагностика РСА вимагає компетентної команди фахівців: дитячого психіатра, психолога, логопеда, спеціального педагога. Їхнє завдання – у співпраці з батьками всебічно обстежити дитину, її розвиток у різних сферах і лише тоді на основі встановлених діагностичних критеріїв визначити остаточний діагноз дитини, а також виявити її можливі супровідні розлади та проблеми.
Основними сучасними методами допомоги дітям з розладами спектру аутизму є медикаментозні, психологічні та педагогічні заходи, спрямовані на розвиток комунікативних та соціальних навичок, а також корекцію поведінкових та сенсорних проблем. Надзвичайно важливим є вибір адекватного навчального та соціального середовища для дітей с РСА у дошкільному та шкільному віці.
Який прогноз при РСА?
З огляду на широкий спектр аутизму не можна однозначно говорити про прогноз – він дуже індивідуальний у кожному випадку і залежить від важкості, форми РСА і ступеня супутньої патології. Загалом для високо функціонального аутизму передбачають добрий розвиток мови, можливість вчитися в ЗОШ, здобути професійну освіту, працевлаштуватися у дорослому віці. Попри «аутичні особливості», які залишатимуться і у дорослому віці, зумовлюючи труднощі в соціальних стосунках, для цих людей реально жити біль-менш самостійним життям. Прогноз для важких форм аутизму із супутньою розумовою відсталістю менш оптимістичний. Такі діти потребують постійної опіки. Між цими двома крайніми варіантами прогнозу є великий спектр потенційних шляхів розвитку. Слід пам’ятати, що прогноз також залежить від тих реабілітаційних заходів, які будуть надані особі, адже крім прогнозу розвитку, існує також прогноз якості життя, який в свою чергу залежить від нашої обізнаності з приводу аутизму і ефективності допомоги.
Для всіх батьків їхній малюк – найкращий, а його здоров’я і благополуччя - найважливіші життєві пріоритети. Тому при будь-яких відхиленнях в розвитку дитини головне – не намагатися сховатися від проблеми, не чекати коли вона минеться, і вже точно не соромитися, а звернутися до спеціалістів.
У Полтавській області консультацію та допомогу можна отримати у Обласній консультативній психоневрологічній поліклініці ВП№1 КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, буд. 3, тел. (0532) 506-203.
Катерина Бабич, лікар-психіатр дитячий Обласної консультативної психоневрологічної поліклініки ВП №1 КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради»
Comments