25 травня – Всесвітній день щитоподібної залози
Йоддефіцитними захворюваннями, за визначенням ВООЗ, є всі патологічні стани, що розвиваються в популяції і результаті йодного дефіциту, яким можна запобігти при нормалізації споживання йоду.
Йоддефіцитні захворювання (ЙДЗ) розвиваються в популяції при знижених нормах споживання йоду і є природним екологічним феноменом, який зустрічається в багатьох країнах світу.
Недостатнє надходження йоду в організм призводить до розгортання ланки послідовних пристосувальних процесів, спрямованих на підтримку нормального синтезу і рівня секреції гормонів щитоподібної залози. При довготривалому йодному дефіциті за певних умов може настати зрив механізмів адаптації з подальшим розвитком ЙДЗ. Захворювання щитоподібної залози є далеко не єдиним і не найважчим результатом недостачі йоду.
Чим загрожує нестача йоду в різних вікових періодах?
• Внутрішньоутробний період: аборти; мертвонародження; уроджені аномалії; підвищення перинатальної смертності; підвищення дитячої смертності; неврологічний кретинізм – розумова відсталість глухонімота косоокість; мікседематичний кретинізм – розумова відсталість низькорослість гіпотиреоз психомоторні порушення.
• Новонароджені: неонатальний гіпотиреоз.
• Діти та підлітки: порушення розумового і фізичного розвитку.
• Дорослі: зоб і його ускладнення; йодоіндукований тиреотоксикоз.
• Для будь-якого віку: зоб; гіпотиреоз; порушення пізнавальної функції; підвищення поглинання радіоактивного йоду при ядерних катастрофах.
Йод належить до життєво важливих мікроелементів: добова потреба в ньому залежно від віку складає від 100 до 200 мкг. За все життя людина споживає близько 5 г йоду, що еквівалентно вмісту однієї чайної ложки. Біологічне значення йоду полягає в тому, що він є складовою частиною гормонів щитоподібної залози: тироксину і трийодтироніну. Йод, що надходить з їжею, всмоктується в тонкій кишці як неорганічний йодид. Йод, що потрапив в організм цим шляхом, складає більшу частину екстрацелюлярного пулу йоду. Крім того, в цей же пул входить невелика кількість йоду, що виділяється тиреоцитами, а також йод, що утворюється при периферичному метаболізмі тиреоідних гормонів. Концентрація йодиду в плазмі крові при нормальному надходженні йоду в організм складає 10-15 мкг/л, при цьому загальний екстрацелюлярний пул йоду становить близько 250 мкг. Значна частина йоду (90%), що потрапляє в організм, виводиться з нього із сечею.
Скільки йоду потрібно споживати?
Згідно з рекомендаціями ВООЗ, щоденна потреба в йоді залежить від віку і фізіологічного стану і становить для дітей дошкільного віку (від 0 до 59 місяців) – 90 мкг/добу; дітей шкільного віку (від 6 до 12 років) – 120; дорослих (понад 12 років) – 150; вагітних та жінок у період годування груддю – 200 мкг/добу.
Дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ) – найвідоміше захворювання, поширеність якого у минулому розглядали як основний маркер напруженості йодного дефіциту.
ДНЗ – загальне (дифузне) збільшення щитоподібної залози (зоб) без порушення її функції. Існує безліч етіологічних чинників захворювання, проте найчастішою причиною його виникнення (понад 95% випадків) є йодний дефіцит. За своєю суттю формування зоба є компенсаторною реакцією, спрямованою на підтримку постійної концентрації тиреоїдних гормонів в організмі в умовах йодної недостатності.
Найпростішим методом діагностики зоба є пальпація щитоподібної залози. Вона дає можливість, по-перше, виявити зоб, по-друге – оцінити його величину (ступінь вираження) а також знайти вузлові утвори і визначити їх розмір.
Найважчі йоддефіцитні захворювання виникають у перинатальний період.
Недостатнє надходження йоду в організм жінки впродовж виношування вагітності викликає формування зоба як у вагітної, так і плода.
Кретинізмом називають крайній ступінь затримки розумового і фізичного розвитку, який зумовлений дефіцитом гормонів щитоподібної залози у внутрішньоутробний період. Провідною причиною кретинізму є важкий йодний дефіцит. Ендемічний кретинізм є надзвичайно актуальною проблемою регіонів земної кулі з важким ступенем йодного дефіциту. У світі, згідно з даними ВООЗ, нараховується приблизно 20 млн. людей з розумовою відсталістю на основі йодного дефіциту.
Йодний дефіцит, залежно від ступеня важкості, впливає на розвиток мозку по-різному, тобто поряд з важкими розладами інтелекту є й інші, менш виражені порушення розумового розвитку. Це означає, що недостатність йоду зумовлює у популяції поступове і прогресуюче у поколіннях зниження розумових здібностей кожного зокрема й інтелектуального потенціалу населення регіону в цілому.
Ліквідація йоддефіциту досягається прийманням препаратів йоду впродовж вагітності і в період вигодовування дитини груддю у дозі не менше 200 мкг на добу та харчових продуктів, що містять йод.
Концентрація йоду в сечі є важливим і прямим показником забезпечення організм йодом. На основі показників екскреції йоду розроблено критерії оцінки ступеня важкості йодного дефіциту.
Єдиний надійний спосіб запобігти нестачі йоду в організмі людини – споживання цього мікронутрієнта у будь-якому вигляді.
Це можуть бути збагачені йодом харчові продукти (вода, хліб, рослинні жири, молоко, масло, сіль тощо), продукти моря (риба, омари, морська капуста), препарати йоду (чисті або у складі вітамінних і мікроелементних комплексів). Таким способом захворювання, зумовлені нестачею йоду, можна ліквідувати раз і назавжди – за умови безперервного і додаткового надходження його в організм. Якщо цей процес перерветься хоча б на короткий час, то повернуться всі захворювання, спричинені дефіцитом йоду.
Загальновизнаними є три види йодної профілактики: масовий, груповий, індивідуальний. Для масової профілактики у загальнодержавному масштабі збагачують йодом основні продукти харчування. У більшості країн світу, зокрема в Україні, таким продуктом є йодована сіль. Її отримують шляхом додавання калію із забезпеченням рівня йодування 40 мг йоду в 1 кг солі. Таким чином, в 1 г йодованої солі міститься в середньому 40 мкг йоду. Середньодобове споживання солі складає 5-10 г. Отже, потрапляння йоду в організм із сіллю з урахуванням 50% втрат при зберіганні й кулінарній обробці становить 100-200 мкг на добу. Додаткове надходження такої дози йоду в цілому дозволяє забезпечити фізіологічні потреби організму в ньому.
Перевагою солі як носія йоду перед іншими продуктами є приблизно однакове споживання її всім населенням упродовж року незалежно від виду і способу харчування. Ефективною масова профілактика вважається тоді, коли понад 90% населення споживають якісну йодовану сіль. Критеріями ліквідації йоддефіцитних захворювань, згідно з рекомендаціями ВООЗ (1999 р.), є: більше 90% споживання йодованої солі населенням; частка школярів, у яких збільшена щитоподібна залоза, складає менше 5%; вміст йоду в сечі (екскреція йоду) становить понад 100 мкг/добу.
Групова профілактика передбачає застосування препаратів йоду в організованих колективах (дитячих садках, школах, спеціалізованих навчальних закладах). Прикладом такої профілактики у минулому було використання антиструміну.
Індивідуальну профілактику проводять серед неорганізованого населення та за спеціальними медичними показаннями. До когорти таких можна віднести вагітних, жінок, які годують немовлят, які перебувають на штучному вигодовуванні, маленьких дітей та дітей, які виховуються в домашніх умовах, осіб з різними захворюваннями щитоподібної залози.
Найбільш ефективним засобом профілактики є приймання йодактиву, вживання в їжу йодованої солі.
Володимир Михайлець, завідувач ендокринологічного відділення КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР»
Comentários