24 вересня – Всесвітній тиждень сітківки ока
Сліпота – це повна або майже повна втрата зору. Вона може бути однобічною або двобічною. Повна сліпота визначається як абсолютна відсутність реакції на світло, тоді як практична сліпота або часткова здатність до зору – це стан, коли людина може розрізняти світло і темряву, іноді володіє деякою здатністю до сприйняття візуальної інформації, але ця здатність настільки незначна, що не має практичного значення.
До сліпоти або серйозних вад зору можуть призводити різні чинники. Серед них травми і хвороби, через які ушкоджуються очі, зорові нерви чи мозок. Нерідко люди, які повністю або частково втрачають зір, не хочуть з цим миритися. Часто їх охоплює сум і страх. І все ж багато таких людей вчиться давати собі раду і вести щасливе життя.
Зазвичай головним джерелом інформації про довколишній світ є наші очі. А коли хтось втрачає зір, то починає більше покладатися на інші чуття – слух, нюх, дотик і смак.
Якщо мозок не отримує інформації від якогось органу чуття, то він, як свідчить чимало доказів, може реорганізувати себе, щоб підсилити функції інших органів чуття.
Завдяки звукам – звучанню голосу, відлунню кроків тощо – в уяві людини можуть поставати різні картини. Для незрячого голос іншої людини – її розпізнавальний знак. Сліпі люди, як і кожен з нас, звертають особливу увагу на тон голосу, який може передавати різноманітні емоції.
Чуття нюху теж може надавати багато інформації, і не лише про джерело запаху. Наприклад, коли сліпа людина йде певним маршрутом, її нюх допомагає їй складати в розумі карту і зазначати на ній, де розміщені кафе, ресторани, ринки тощо. Звичайно, знайомі звуки та інформація, отримана завдяки дотикам, роблять цю карту ще детальнішою.
Мої пальці – це мої очі. «Поле зору» таких очей можна розширити за допомогою тактильної палиці.
Відчуття дотику дає можливість незрячим читати літературу шрифтом Брайля. Окрім публікацій шрифтом Брайля, до цих засобів належать аудіозаписи і комп’ютерні програми.
В Україні навчання сліпих проводиться в спеціальних школах-інтернатах, а деякі сліпі працюють на спеціалізованих підприємствах. З метою реабілітації та працевлаштування у 1933 році була створена організація УТОС (Українське товариство сліпих), яка вирішує питання побуту, працевлаштування і навчання сліпих.
Безумовно, сліпота створює особливі труднощі. Але здатність людини пристосовуватись до цих труднощів, витривало їх зносити і при цьому радіти життю гідна подиву!
Галина Назарова, лікар-офтальмолог КП «4-а міська клінічна лікарня ПМР ім. Куроєдова»
Comments