Дитячі гемангіоми складаються з маленьких незрілих кровоносних судин і зазвичай з’являються в перші кілька днів або тижнів життя як одна або кілька піднятих червоних областей на поверхні шкіри, або як синюваті пухлини, що виникають глибше в шкірі.
Гемангіоми є одним з найбільш поширених видів доброякісних пухлин у пацієнтів дитячого віку: діагностують у 0,3–2,6% новонароджених та 10–12% дітей, які досягли віку 1 рік. В переважній більшості випадків гемангіоми глобально не загрожують здоров’ю дитини або її життю, мають здатність регресувати спонтанно (від 7–8 до 50% за даними різних авторів). Але за клінічними ознаками гемангіоми можуть набути злоякісного перебігу (бурхливе неконтрольоване інфільтративне зростання). Близько 10% гемангіом призводять до розвитку ускладнень, що загрожують життю дитини, або тяжких косметичних та функціональних порушень. Їх корекція спричиняє великі труднощі або є неможливою. Частина таких пухлин залишаються у хворого назавжди, погіршують якість життя, ведуть до інвалідізації та соціальної дезадаптації людини.
Найбільшу небезпеку викликають гемангіоми великих розмірів, розташовані в ділянках шиї, грудної клітки, поблизу верхніх дихальних шляхів або в них, в печінці, селезінці, які мають загрозливі для життя ускладнення (дихальна та/або серцева недостатність, масивна внутрішньоочеревинна кровотеча). Місцеві ускладнення, такі як кровотеча, некроз, виразка (навіть невеликі за площею та глибиною) можуть мати значний негативний вплив на якість життя дитини: викликають біль, утворюють шрами (рубці), які складно виправити. Крім того, гемангіоми викликають принаймні тимчасові або й постійні косметичні недоліки, іноді потворні, що викликають психологічні порушення спочатку в батьків, а потім – у постраждалих дітей.
Для системної терапії бета-блокаторами проводиться ретельне попереднє обстеження дитини для виявлення можливих протипоказань – огляд педіатра, невролога, кардіолога, електрокардіографія, ультразвукове допплерівське дослідження серця, добове моніторування серцевого ритму, загальні аналізи крові та сечі, визначення рівня глюкози в крові, біохімічний аналіз крові (нирково-печінковий комплекс).
Початковий етап лікування в умовах стаціонару – зі щоденним контролем функції серцево-судинної системи, визначенням рівня глюкози в крові, повторним добовим моніторуванням серцевого ритму після досягнення запланованої терапевтичної дози препарату. Загальна тривалість лікування становить 6 міс або й більше – до 12 - 15 місяців (визначається клінічним результатом). Відміна препарату здійснюється поступово – на ¼ дози 1 раз на тиждень.
Позитивний ефект – припинення прогресування гемангіом та зменшення їх розмірів, щільності та інтенсивності забарвлення спостерігається в усіх пацієнтів з гемангіомами в фазі проліферації та стабілізації. У випадку судинних мальформацій та гемангіоми, яка закінчила розвиток, будь-якої динаміки стану не виявлено.
Більшість дітей не відчувають побічних ефектів пропранололу в дозах, що використовуються для лікування гемангіом. Однак пропранолол може рідко асоціюватися з наступними побічними ефектами: бронхоспазм, порушення сну, периферична вазоконстрикція, млявість і відсутність інтересу до навколишнього середовища, діарея і блювота, брадикардія, гіпотонія, гіпоглікемія.
Системне використання пропранололу показано дітям із гемангіомами, що розташовані біля життєво важливих отворів або будь-якої локалізації, з високими темпами росту (вік дитини <6 міс). В інших випадках доцільне місцеве лікування β-блокаторами.
Переваги лікування:
• після лікування пухлини шкіра залишається без косметичних вад;
• зберігається ріст волосся;
• лікування не викликає системних побічних ефектів та може проводитися вдома;
• лікування доступне, безпечне та безболісне.
Михайло Рябека, лікар-хірург дитячий, поліклініка ЦСПД ПОКЛ ім. Скліфосовського.
Comments