28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитом
Протягом останніх десятиліть хронічні вірусні гепатити без сумніву залишаються глобальною проблемою охорони здоров’я, не дивлячись на впровадження сучасних протоколів лікування і профілактики. За даними Глобального звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з вірусних гепатитів, щороку ці захворювання спричиняють близько 1,34 млн летальних наслідків. За оцінками ВООЗ, у 2021 році 296 мільйонів людей мають хронічну ВГВ‑інфекцію (вірусний гепатит В), з них 6 мільйонів дітей у віці молодше 5 років, при чому щороку реєструвалося 1,5 мільйона нових випадків інфікування.
Поширеність у Європі й Україні
Результати досліджень українських епідеміологів показали, шо рівень захворюваності на вірусні гепатити в Україні становить 7-9% від кількості загального населення країни, у той час коли у країнах Європи цей показник коливається від 0,2% до 2,5%. В цілому ж, зважаючи на специфіку захворювання, справжня кількість хворих на вірусні гепатити в Україні може бути набагато більша.
За даними Центру Громадського здоров’я України близько 2,5 млн дітей не мають імунного захисту від гепатиту В, при цьому 1,1 млн становлять діти до 5 років і саме ця когорта дітей є найбільш вразливою, так як саме в цей віковий період у 95% випадків розвивається хронічна ВГВ-інфекція.
Досить важливим є чітке усвідомлення, що поширеність ВГВ-інфекції серед дітей значною мірою залежить від вакцинації немовлят при народженні. До 30% випадків зараження ВГВ може бути пов'язано з горизонтальною передачею в ранньому дитинстві, внутрішньосімейно, серед нещеплених дітей. Не дивлячись на те, що вакцинація в Україні розпочалася лише після 2000 року, а отже, майже все доросле населення країни не має захисту від інфекції, рівень вакцинації від ВГВ дітей залишається недостатнім, що призводить до подальшого поширення інфекції.
Кому варто тестуватися першочергово?
Розширення можливостей виявляти і тестувати пацієнтів є запорукою своєчасного лікування і попередження ускладнень. Сучасні стандарти надання медичної допомоги дітям із хронічними вірусними гепатитами рекомендують проводити тестування наступним категоріям дітей та підлітків:
• народженим від матерів, інфікованих ВГВ, ВГС, ВІЛ (вірус імунодефіциту людини);
• реципієнтам крові/тканин;
• дітям, які знаходяться чи знаходились на гемодіалізі;
• пацієнтам із підвищеним рівнем активності АЛТ нез'ясованої етіології, патологічними змінами при ультразвуковому дослідженні печінки, цирозом печінки та гепатоцелюлярною карциномою;
• дітей із гемофілією, які отримували концентрати фактору згортання системи крові;
• дітям, які отримували втручання, пов'язані з контактом з кров'ю;
• дітям, які перенесли трансплантацію органів та/чи тканин;
• особам, які є ВІЛ-позитивними;
• особам, які мали/мають статевого партнера / побутові контакти з особою, інфікованою ВГВ та ВГС;
• членам родини та людям, які проживають спільно або мають сексуальні стосунки з особами, хворими на вірусні гепатити;
• особам, які готуються до лікування онкологічного захворювання або імуносупресивної терапії.
Первинні обстеження
Українські реалії показують, що на лікарів первинної ланки охорони здоров’я покладається основне завдання Глобальної стратегії ВООЗ по боротьбі з захворюваністю на гепатити – скринінг і первинна діагностика інфекцій ВГВ та ВГС. Відповідно до перерахованих рекомендацій діагностика ВГВ-інфекції у дітей старше 12 міс. та підлітків починається з виявлення HBsAg у сироватці крові за допомогою серологічного аналізу, що відповідає стандарту якості. Аналіз на HBsAg може бути повторений мінімум через 6 місяців після першого позитивного тесту для підтвердження хронічної HBV інфекції. У разі отримання позитивного результату на визначення антитіл до ВГС після досягнення дитиною 18 місяців, визначення РНК ВГС проводиться після трьох років життя дитини для підтвердження хронічної ВГС інфекції. Діти повинні проходити тестування на HBsAg в 6-12 місяців, щоб знизити ризик хибнопозитивних результатів.
Так, згідно з міжнародними протоколами, первинне обстеження пацієнтів із хронічними гепатитами В та С включає: детальний анамнез; фізикальне обстеження; оцінку активності та тяжкості ураження печінки: біохімічні параметри; оцінку інструментальних методів (ультразвукове дослідження печінки та інших органів черевної порожнини; гістологічне дослідження біоптатів печінки або неінвазивні тести для визначення активності захворювання (еластографія печінки); дослідження всіх маркерів хронічних гепатитів В та С; обстеження для виключення супутніх захворювань, включаючи автоімунні, метаболічні захворювання печінки, стеатоз або стеатогепатит та інші причини хронічного захворювання печінки, включаючи супутні інфекції вірусом гепатиту D, вірусом імунодефіциту людини; тестування на антитіла до вірусу гепатиту А (анти-HAV).
Цілі противірусної терапії
Цілями противірусної терапії як у дорослих, так і у дітей з хронічною ВГВ-інфекцією є ефективне та стійке пригнічення реплікації ВГВ для зниження ризику розвитку цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. В той же час кінцевою точкою терапії при хронічному гепатиті С є досягнення стійкої вірусологічної відповіді, що визначається як відсутність РНК ВГС у сироватці або плазмі крові через 12 або 24 тижнів після закінчення лікування.
Дітям із хронічним вірусним гепатитом С віком менше 12 років ВООЗ рекомендує відтермінувати лікування до досягнення даного віку та припинити застосування схем на основі інтерферону, якщо їх використовували.
Хронічний гепатит В – невиліковний. Але його можна попередити завдяки вакцинації. Щеплення ефективно попереджує інфекцію та її хронічні наслідки в 96%. Захист зберігається щонайменше 20 років, а у деяких випадках – протягом усього життя. Згідно з Національним календарем щеплень, проводиться вакцинація проти гепатиту типу В. З цією метою застосовують рекомбінантні вакцини. Необхідно вакцинувати осіб із груп високого професійного ризику щодо зараження гепатитом типу В, включаючи медичних працівників, студентів вищих і середніх медичних навчальних закладів. Відмова від вакцинації – це найбільша помилка, якої можуть припуститися батьки. Адже саме вакцинація є найуспішнішим методом боротьби із захворюваннями та смертністю. Вчасна вакцинація захищає дитину, а загальне охоплення вакцинацією у 95% може назавжди викорінити захворювання, як явище. Специфічна профілактика проти гепатиту типу С досі не розроблена, тому основне значення надається запобіжним засобам щодо парентерального (у тому числі трансфузійного) інфікування.
Ляна Коваленко, лікар-гастроентеролог дитячий педіатричного відділення ЦСПД Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», головний позаштатний експерт ДОЗ за фахом «Дитяча гастроенрологія»
Comments