top of page
cgzpoltava

ВТОРИННІ ЕНЦЕФАЛІТИ У ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ



22 лютого – Всесвітній день енцефаліту

Головний мозок людини надійно захищений від бактерій і вірусів. Однак інколи патогенні мікроорганізми виявляються сильнішими за захисні сили організму.

Енцефаліт – запалення головного мозку. Термін дещо умовний, тому що завжди при інфекційному процесі вражаються різні рівні і структури центральної нервової системи. В зв’язку з чим термін може стати складовою інших нозологічних номінацій – енцефаломієліт, менінгоенцефаліт, менінго-енцефаломієліт. Крім того умовно розрізняють поліоенцефаліт (ураження сірої речовини), лейкоенцефаліт (ураження білої речовини), паненцефаліт.

Поширеність хвороби коливається від 0,7 до 13,8 випадків на 100 тисяч населення. У дітей ці показники є традиційно вищими – від 10,5 до 13,8 на 100 тисяч населення щорічно. Важливу роль у поширеності енцефаліту відіграють особливості навколишнього середовища – географічне розташування, сезон, вологість, температура повітря, наявність резервуару для передачі збудника.

Причини виникнення енцефаліту

Запалення мозку може виникнути з найрізноманітніших причин. До найбільш розповсюджених відносяться:

§     вірусні інфекції (наприклад, вірус кліщового енцефаліту, вірус кору, вірус герпесу);

§     бактеріальні інфекції (сифіліс, менінгококові інфекції);

§     важкі метали та інші токсини;

§     алергічна реакція.

Енцефаліти поділяють на первинні (їх провокують нейротропні віруси. Саме така форма хвороби вважається найбільш небезпечною, оскільки найчастіше стає причиною летальних випадків); вторинні (у цьому випадку нервова система уражена імунною системою хворого – аутоімунна реакція); інфекційно-алергічні; постінфекційні.

Щодо вторинного ураження, то тут підвищений ризик розвитку гострого енцефаліту (ГЕ) з’являється при ВІЛ, як ускладнення при грипі, кору, вітряній віспі. Велика кількість вірусних енцефалітів не виявляються через невиразність клінічної картини, легкий перебіг, а також через відсутність у широкому доступі специфічних аналізів. Відтак, часто трапляється, що у багатьох пацієнтів, у яких не було жодних скарг, лабораторні обстеження показують високий рівень антитіл.

Хвороба може проявлятися такими ранніми неспецифічними симптомами: лихоманка; головний біль; м’язово-суглобовий біль (так звана «ломота»); відчуття загального нездужання.

Протягом кількох наступних годин чи днів приєднуються загальномозкові та вогнищеві симптоми: сплутаність (або повна втрата) свідомості, дезорієнтація; сонливість; судоми; розлади мовлення; слабкість, може бути повна втрата моторної функції або чутливості в деяких частинах тіла; галюцинації; неконтрольовані рухи очей (у тому числі, ністагм); порушення зору.

Вторинні енцефаліти є специфічними ускладненнями, що виникають на фоні основного захворювання. Вони класифікуються на:

•                 параінфекційні (постекзантемні) – як ускладнення після кору, вітряної віспи, краснухи, скарлатини, поліомієліту;

•                 поствакцинальні: після АКДП, антирабічних, протиполіомієлітичних, протидифтерійних щеплень;

•                 ревматичні;

•                 грипозні;

•                 токсоплазмозні;

•                 грибкові;

•                 сезонні енцефаліти. До цієї групи захворювань відносяться енцефаліти з сезонними спалахами в зв’язку з сезонною активністю комах-кровососів, які заражають людей збудниками (арбовірусами); комахи та кліщі самі заразились, кусаючи деяких тварин, одержали вірус трансоваріально. Крім сезонності, такі енцефаліти мають ще і певну географічну епідемічність . Найбільш поширенні з них кліщовий, японський, американський, австралійський енцефаліти.

Ураження нервової системи при вторинних енцефалітах може відбуватися на різних етапах розвитку основного інфекційного захворювання ( на висоті клінічних проявів, при стуханні, передує розвитку основних симптомів, але післявакцинальні енцефаліти завжди розвиваються не раніше 8-12 днів після вакцинації).

Для прикладу, розглянемо вторинний енцефаліт, що виникає при інфікуванні вірусом кору. Ураження структур центральної нервової системи (ЦНС) під час кору трапляються частіше, ніж при інших інфекціях. За своєю природою це інфекційно-алергічний енцефаліт. Причиною розвитку неврологічних ускладнень під час кору є вірус, що викликає це захворювання, та алергізація організму зі зміною його імунобіологічної реактивності.

Захворюваність на кір невисока, це пов’язано з проведенням вакцинації і профілактики цієї хвороби. Зберігається зимово-весняна сезонність та періодичність захворювання на кір (8–10 років). Джерелом інфекції є хворий із типовими й атиповими формами, шлях зараження – повітряно-крапельний.

Коревий енцефаліт може розвиватися на будь-якій стадії і будь-якому ступені тяжкості цього захворювання, частіше на 3–5-й день після появи висипу. Характер вогнищевої неврологічної симптоматики залежить від локалізації у мозку вогнищ демієлінізації, які виникають при коревому енцефаліті.

МРТ або КТ-діагностика є обов’язковими для пацієнтів із підозрою на енцефаліт. Разом з тим, МРТ вважається більш чутливим методом, а тому саме йому надається перевага.

Люмбальна пункція з аналізом ліквору (ЛП) та інструментальні методи нейровізуалізації є важливими стартовими діагностичними дослідженнями для пацієнтів із вірусним енцефалітом.

Крім того, застосовуються лабораторні методи специфічної діагностики інфекції в лікворі. Зокрема, наявність вірусоспецифічних IgM у лікворі зазвичай є доказом етіології захворювання ЦНС, оскільки антитіла IgM важко дифундують через гематоенцефалічний бар’єр.

За допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) підтверджується наявність HSV1-2, VZV, CMV, ентеровірусної інфекції.

Додаткові серологічні обстеження для діагностики арбовірусної інфекції та тестування на ВІЛ проводяться на основі анамнезу та клінічних даних.

Нейроінфекційні хворі належать до категорії ургентних і потребують негайної медичної допомоги.

Рання діагностика і правильно обрана лікувальна тактика запобігають тяжким ускладненням, позитивно впливають на перебіг хвороби та завершення запального процесу.

Діагностична настороженість стосовно цих станів і вміння вчасно їх розпізнати залишаються важливими чинниками в запобіганні високій смертності та інвалідизації при енцефаліті.

Ірина Гордієнко, лікар-реаніматолог ВАІТ КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня»

1 перегляд0 коментарів

Opmerkingen

Beoordeeld met 0 uit 5 sterren.
Nog geen beoordelingen

Voeg een beoordeling toe
bottom of page