У Патріаршому Соборі Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви та резиденції патріарха Святослава в Києві пройшла церемонія вручення Медичного Оскару-2024 – Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона».
Минулої суботи, у День Святого Пантелеймона, що відтепер співпадає з професійним святом медичної галузі України, тут зібралися номінанти з усіх регіонів України, представники Регіональних та Закордонних рад Відзнаки. Заходи пройшли у шести локаціях – у приміщеннях та під відкритим небом.
«Найбільшим викликом воєнного часу, який здолала наша медицина, стало 24 лютого 2022 року – вся галузь вийшла на свої робочі місця. Були представники влади, які втікали, – розповів журналістам Голова Поважної Ради Відзнаки Василь Князевич, – були керівники, які поховалися. А медики прийшли на роботу. Багато хто усвідомив себе українцем. Згодом перестали боятися і почали працювати згідно з вимогами війни: під час повітряних атак у тилу, у бойових умовах, при сортуванні поранених. Медицина впоралася й запрацювала по-новому, незалежно від тривог і обстрілів. Ми не загубили елемент служіння».
…Коли рашисти штурмували столицю, у Патріаршому Соборі знайшли прихисток сотні киян. Околицями снували ворожі диверсанти, містом ширилася паніка, від обстрілів здригалася земля. У сховищах Собору іноді ночували по 500-800 людей. Місцем сили для них, як і для всіх прихожан у мирний час, стало місце вічного спочинку Блаженнішого Патріарха Любомира (Гузара), похованого в крипті Патріаршого собору. Саме тут, із молитви за загиблих медиків, розпочалися урочистості цьогорічного Медичного Оскару.
«Єдиний цілитель душ і тіл наших – Господь, – звернувся до зібрання Блаженніший Святосла́в, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви. – А вас він покликав бути його руками. Ваші руки – це руки Божі, що сьогодні зцілюють Україну. Після вселенської трагедії, якої людство не бачило з часів Другої світової війни, цілий світ буде вчитися у вас».
…Журналісти спілкуються з Сарміте «Sammy» Цируле з Латвії – старшим бойовим медиком третьої сотні «Карпатської січі». У кінці розмови цивільні міцно обіймаються з військовою. «Вам важко. Треба допомагать, – говорить Sammy. – І я щаслива, що хлопчиків, – живих, напівживих, яких ми вивозимо на еваках, – можу довірити українським медикам. І разом ми рятуємо їм життя. Я – фронт. Ви – тил».
댓글