17 травня – Всесвітній день боротьби з артеріальною гіпертензією
Артеріальна гіпертензія (АГ) є основною причиною захворюваності та смертності, що вражає приблизно 1,13 млрд осіб у всьому світі. За останні роки спостерігається зростання випадків гіпертензії серед різних вікових груп. 60 % пацієнтів з АГ – це особи працездатного віку, стан здоров’я яких суттєво впливає на трудові та економічні резерви країни.
В багатоцентрових контрольованих дослідженнях доведено пріоритетне значення АГ в розвитку таких серцево-судинних ускладнень, як інсульт, інфаркт міокарда та хронічна хвороба нирок, що обумовлюють зростання інвалідності та передчасної смертності населення. Натомість швидке та ефективне лікування артеріальної гіпертензії може значно знизити захворюваність і смертність, пов’язану з серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) та інсультом, і є важливим засобом їх профілактики.
Одним із ключових аспектів ефективного контролю над гіпертензією є швидка та точна діагностика. Сучасні методи включають в себе вимірювання артеріального тиску за допомогою автоматизованих тонометрів, врахування ризикових факторів, таких як сімейна спадковість, вага, спосіб життя, а також проведення додаткових досліджень, таких як електрокардіографія, ультразвукове дослідження серця та судин.
Завдяки постійним дослідженням та розвитку медичної науки, сьогодні ми маємо широкий арсенал інструментів для боротьби з гіпертензією. Проте, важливо пам'ятати, що успішне лікування вимагає не лише медичної інтервенції, а й активної участі пацієнта у процесі.
Лікування гіпертензії має бути комплексним і індивідуалізованим для кожного пацієнта. Основні стратегії включають зміни у способі життя (правильне харчування, фізична активність, відмова від паління та зловживання алкогольних напоїв), фармакотерапію з використанням антигіпертензивних препаратів.
Досягнення і підтримка цільового рівня артеріального тиску (АТ) вимагає тривалого лікарського спостереження з регулярним контролем виконання пацієнтом рекомендацій щодо зміни способу життя і дотримання режиму прийому призначених антигіпертензивних засобів.
До досягнення цільового АТ при призначенні антигіпертензивної терапії планові візити пацієнта до лікаря з метою оцінки переносимості, ефективності і безпеки лікування, а також контролю виконання пацієнтом отриманих рекомендацій проводяться з інтервалом у 2-3 тижні.
Після досягнення цільового рівня АТ інтервал між плановими візитами становить може коливатись:
- для пацієнтів з низьким ризиком серцево-судинних захворювань, які регулярно вимірюють АТ вдома становить 6 місяців;
- для пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань, тим, кому призначено лише немедикаментозне лікування, особам з низькою прихильністю до лікування перерва між оглядами має тривати не більше 3-х місяців.
При диспансерному нагляді хворих на артеріальну гіпертензію виконується:
- моніторинг рівня АТ та факторів ризику;
- контроль виконання рекомендацій лікаря, корекція рекомендацій та призначень;
- лабораторні та інструментальні дослідження.
Слід вважати цільовим рівнем АТ при більшості супутніх захворювань тиск 120-130/70-79 мм рт. ст. При хронічній хворобі нирок бажано досягнути стабілізацію тиску на цифрах 120/80 мм рт ст., якщо добре переноситься хворим. У вікових хворих достатньо стабілізувати тиск на цифрах 130-139/70-79 мм рт. ст. при добрій переносимості. Якщо АТ перевищує цільове значення на 20/10 мм рт. ст., рекомендовано розглянути призначення для початкової терапії двох препаратів (у вигляді окремих лікарських засобів або у фіксованій комбінації), що запобігає появі побічних ефектів медикаментозної терапії та підвищує комплаєнтність до антигіпертензивної терапії.
Артеріальна гіпертензія – це не лише медична проблема, а й соціальна відповідальність, тому важливо своєчасно звертатись за допомогою до лікаря та не займатись самолікуванням.
Юлія Каратаєва, лікар кардіологічного відділення КП “ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР”
Commenti