БІПОЛЯРНИЙ РОЗЛАД: ФАХОВІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ПСИХІАТРА

30 березня – Всесвітній день біполярного розладу. Він присвячений підвищенню обізнаності про це захворювання та заохоченню людей з біполярним розладом звертатися за допомогою. Детально розглянемо, що це за захворювання, які його симптоми, стадії, діагностика та лікування.

Біполя́рний афекти́вний ро́злад (часто скорочують до біполярний розлад; застаріле – маніакально-депресивний психоз) – психічний розлад, що проявляється  афективним станами: маніакальними (гіпоманіакальними) і депресивними, а також змішаними типами. При таких станах у хворого спостерігають ознаки депресії та манії водночас (наприклад, туга зі збудженням, неспокоєм, або ейфорія із загальмованістю, – так звана непродуктивна манія), або швидка зміна симптомів гіпоманії та субдепресії.

Якщо підвищений настрій важкий або пов’язаний з психозом, це називається манією; якщо вона менш важка, це називається гіпоманією. Під час манії людина поводиться або відчуває себе надзвичайно енергійною, щасливою або дратівливою і часто приймає імпульсивні рішення, мало враховуючи наслідки. Зазвичай під час маніакальних фаз у хворого знижується потреба у сні.

У періоди депресії людина може плакати, відчувати відчай та уникати зорового контакту з іншими. Ризик суїциду високий; протягом періоду в 20 років 6% хворих на біполярний розлад померли від самогубства, тоді як 30-40% вчиняли самопошкодження. Інші проблеми психічного здоров'я, такі як тривожні розлади та розлади вживання наркотичних речовин, зазвичай асоціюються з біполярним розладом.

Біполярний розлад зустрічається приблизно у 1% світового населення. Найпоширеніший вік, у якому починаються симптоми – 20 років. Приблизно від чверті до третини людей з біполярним розладом мають фінансові, соціальні або робочі проблеми через хворобу.

Біполярний розлад входить до числа 20 основних причин інвалідності у всьому світі та призводить до значних витрат для суспільства. Через вибір способу життя та побічні ефекти ліків, ризик смерті від природних причин, таких як ішемічна хвороба серця, у людей з біполярним розладом удвічі перевищує загальний показник.

Встановлено, що у жінок, які перенесли післяпологову депресію, згодом частіше виникає біполярний психоз.

Відомі дані про те, що фазоутворення при біполярному розладі залежить від впливу зовнішніх (психогенних і соматогенних) факторів. 

Деякі особистісні особливості пов’язані з підвищеним ризиком захворіти на біполярний розлад. До них відносяться, наприклад, меланхолійний тип особистості. Психастенічні риси особистості в період до захворювання найчастіше відзначаються при монополярному депресивному варіанті.

Також встановлено (Б.С. Бєляєв, 1989), що при монополярних варіантах перебігу афективного психозу набагато частіше (70%), ніж при власне біполярних (34%), до захворювання спостерігалися шизоїдні риси особистості.

Кількість фаз, можливих у кожного хворого, непередбачувана – розлад може обмежитися навіть єдиною фазою (манії, гіпоманії або депресії) за все життя, проте в цьому випадку правильніше говорити про тривалу, іноді в десятки років, інтермісію. Захворювання може проявлятися тільки маніакальними, тільки гіпоманіакальними або лише депресивними фазами або їх зміною з правильним або неправильним чергуванням.

Тривалість фаз коливається від кількох днів до 1,5-2 років (у середньому 3-7 місяців), при цьому (гіпо)маніакальні фази у середньому в три рази коротші за депресивні.

Тривалість «світлих» проміжків (інтермісій або інтерфаз) між фазами може становити від 3 до 7 років; «світлий» проміжок може бути відсутнім. 

Шкода від біполярних депресій перевищує шкоду від (гіпо)маніакальних фаз, оскільки пацієнти проводять у депресії більше часу, у них значно більше порушень у професійному, соціальному та сімейному житті, високий ризик самогубства під час та після депресії.

Протягом «повної» маніакальної фази виділяють п’ять стадій:

1.  Гіпоманіакальна стадія характеризується підвищеним настроєм, появою почуття духовного піднесення, фізичної та психічної бадьорості. Мова багатослівна, прискорена, падає кількість смислових асоціацій з наростанням механічних асоціацій (за схожістю та співзвуччю у просторі та часі). Характерно помірно виражене рухове збудження. Увага характеризується підвищеною відволікальністю. Характерна гіпермнезія. Помірно знижується тривалість сну та підвищується апетит.

2.  Стадія вираженої манії характеризується подальшим наростанням виразності основних симптомів фази. Хворі безперервно жартують, сміються, на цьому фоні можливі короткочасні спалахи гніву. Мовленнєве збудження виражене, досягає ступеня стрибка ідей (лат. fuga idearum). Виражене рухове збудження, виражене відволікання призводять до неможливості вести з хворим послідовну розмову. З огляду на переоцінки своєї особистості виникають маячні ідеї величі. На роботі хворі будують райдужні перспективи, вкладають гроші у безперспективні проєкти, проєктують шалені конструкції. Тривалість сну знижується до 3-4 годин на добу.

3.  Стадія маніакального шаленства характеризується максимальною вираженістю основних симптомів. Різке рухове збудження має безладний характер, мова зовні нескладна (при аналізі вдається встановити механічно асоціативні зв'язки між компонентами мови), складається з уривків фраз, окремих слів чи навіть складів.

4.  Стадія рухового заспокоєння характеризується редукцією рухового збудження на тлі підвищеного настрою, що зберігається, і мовного збудження. Інтенсивність двох останніх симптомів також поступово знижується.

5.  Реактивна стадія характеризується поверненням всіх складових симптомів манії до норми і навіть деяким зниженням у порівнянні з нормою настрою, легкою моторною й ідеаторною загальмованістю, астенією. Деякі епізоди стадії вираженої манії та стадія маніакального шаленства у хворих можуть амнезуватися.

Депресивна фаза представлена протилежно маніакальної стадії тріадою симптомів: пригніченим настроєм (гіпотимія), сповільненим мисленням (брадипсихія) та руховою загальмованістю.

У цілому БАР частіше проявляється депресивними, ніж маніакальними станами. Для всіх стадій течії депресивної фази характерні добові коливання, з поліпшенням настрою та загального самопочуття у вечірній час.

У хворих зникає апетит, їжа здається несмачна («як трава»), хворі втрачають вагу, іноді значно (до 15 кг).

При неглибокій депресії відзначаються характерні для БАР добові коливання настрою: самопочуття гірше зранку (прокидаються рано з почуттям туги та тривоги, бездіяльні, байдужі), надвечір дещо підвищується настрій, активність. З віком у клінічній картині депресії дедалі більше місце займає тривога (невмотивовані занепокоєння, передчуття, що «щось має статися», «внутрішнє хвилювання»).

Протягом депресивної фази виділяють чотири стадії:

1.             Початкова стадія депресії проявляється нерізким ослабленням загального психічного тонусу, зниженням настрою, розумової та фізичної працездатності. Характерно поява помірних розладів сну як труднощі засинання та її поверхневості.

2.             Стадія наростальної депресії характеризується вже явним зниженням настрою з появою тривожного компонента, різким зниженням фізичної та психічної працездатності, руховою загальмованістю. Мова повільна, небагатослівна, тиха. Порушення сну призводять до безсоння. Характерно помітне зниження апетиту.

3.             Стадія вираженої депресії – всі симптоми досягають максимального розвитку. Характерні важкі психотичні афекти туги та тривоги, що болісно переживаються хворими. Мова різко сповільнена, тиха чи шепітна, відповіді на питання односкладові, з великою затримкою. Хворі довго можуть сидіти або лежати в одній позі (т. з. «депресивний ступор»). Характерна анорексія. На цій стадії з’являються депресивні маячні ідеї (самообвинувачення, самоприниження, власної аморальності (гріховності), іпохондричні). Також характерна поява суїцидальних думок, дій та спроб. Суїцидальні спроби найбільш часті й небезпечні на початку стадії та на виході з неї, коли на тлі різкої гіпотимії (вкрай пригніченого настрою) відсутня виражена рухова загальмованість. Ілюзії та галюцинації рідкісні, проте вони можуть бути (головним чином слухові), частіше у вигляді голосів, що повідомляють про безнадійність стану, безглуздість буття, рекомендують накласти на себе руки.

4.             Реактивна стадія характеризується поступовою редукцією всіх симптомів, якийсь час зберігається астенія, але іноді, навпаки, відзначається деяка гіпертимія, балакучість, підвищена рухова активність.

Змішані стани:

а) Афективні змішані епізоди характеризуються як стани, при яких один із компонентів тріади (настрій, рухова активність, мислення) протилежний полюсу інших компонентів: до цих станів відносяться, з одного боку, ажитована депресія, тривожна депресія та депресія зі стрибком ідей; з іншого – загальмована манія, непродуктивна манія та дисфорична манія.. Іноді виділяють й інші змішані стани – наприклад, іпохондричну манію, манію зі ступором, депресію з явищами емоційної гіперреактивності, астенічну манію.

б) Також до змішаних епізодів відносять стани, при яких швидко (зазвичай протягом кількох годин) чергуються симптоми гіпоманії (манії) та депресії..

Серед основних причин виникнення біполярного розладу: генетична схильність; травми голови; гормональний дисбаланс; травмуючі життєві події – сильний стрес, втрати.

Лише лікар-психіатр може поставити людині діагноз «біполярний афективний розлад» і призначити коректне лікування, завдяки якому пацієнт може жити повноцінне життя.

В Україні осіб з біполярним афективним розладом залежно від перебігу визнають не придатними до військової служби.

Михайло Бондар, лікар-психіатр КНП «Лікарня інтенсивного лікування  І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області